Нерозкрита Румунія: чому український бізнес ігнорує перспективний ринок

Современная агрономия: прозрачная, управляемая и прогнозируемая

Подробнее

Подробнее

Досить показовим є приклад Польщі – останніми роками українські товари у польських супермаркетах вже не є винятком, експортери приймають амбіційні стратегії, вкладаючись у спеціальні місця на полицях польських супермаркетів, а також у рекламні кампанії.

Але інші країни, у тому числі сусідні з нами, часто не можуть похвалитися таким самим зацікавленням до себе з боку українських експортерів.

Яскравий приклад – Румунія. Це також наш найближчий сусід, країна з великим ринком (населення – 19,5 млн), її економіка показує ледь не найкращі темпи зростання в ЄС (в останні роки – 4-6% за рік).

Але українські товари майже не представлені на цьому ринку.

Щоправда, в українському посольстві уточнюють: товари українського походження, у тому числі харчові, все ж продаються в Румунії. "Річ у тім, що переважна більшість нашого харчового експорту до Румунії потрапляє у вигляді сировини, тут розфасовується і тому продається як місцевий продукт", – пояснює перший секретар з економічних питань українського посольства Борис Патраш.

Харчова продукція складає лише 5% від українського експорту до Румунії.

А відповідно – виникає питання: чому український бізнес ігнорує цей ринок? Можливо, він здається менш перспективним, ніж польський (менше населення, нижчий рівень доходів)?

Харківська компанія "Тайфун-2000", що виготовляє десерти, термін реалізації яких складає 28 днів, в першу чергу шукала ринки збуту в сусідніх країнах.

"Рішення почати з Румунії – значною мірою випадкове, – розповідає директор з експорту Марина Шевцова. – Просто у Румунії проводилася профільна виставка, тому ми поїхали туди, а згодом – почали роботу".

За її словами, такий вибір має й свої переваги порівняно з Польщею. "Зазвичай українські компанії обирають вихід на польський ринок як початок для подальшої експансії у Східній Європі. Це зрозуміло – населення Польщі більше, смаки подібні. А отже, освоївшись на цьому ринку, можна дивитися й на сусідні", – каже вона.

У випадку Румунії перевагою для українських експортерів є лояльність споживачів до іноземних продуктів.

Це дещо відрізняється від інших європейських країн, споживачі яких все ж надають перевагу вітчизняному виробнику.

"Звичайно, це аж ніяк не означає, що можна не думати про якість. Але українські компанії вже давно здатні виробляти продукти достатньої якості для продажу в Європі", – розповідають у "Тайфун-2000".

Тим більше, думка про відмінності смаків на практиці найчастіше виявляється міфом. "Звичайно, певні особливості є завжди. Наприклад, там навряд чи матиме великий попит оселедець – румуни надають перевагу м’ясу. Але поступово смаки місцевих мешканців стають все більш подібними до загальноєвропейських, так само, як і в Україні. А отже, великих проблем з особливостями місцевих смаків очікувати важко", – говорить Марина Шевцова.

Так само не зустрів проблем на румунському ринку й "Київхліб". "Ми раніше виходили на закордонні ринки, в основному орієнтуючись на емігрантів з пострадянського простору, які добре знають нашу продукцію. Румунія стала першою країною, де ми від початку орієнтувалися на місцевого споживача", – розповідає начальник управління маркетингу компанії Тетяна Бєгма.

Втім, за її словами, особливих проблем це не склало. "Нам не довелося якось особливо пристосовуватися до цього ринку. Єдине, що потрібно було зробити, – адаптувати упаковку, адже у нас були всі написи кирилицею. Але й тут можна було не перекладати всі написи румунською, обмежившись лише перекладом маркування на звороті, а ззовні залишивши універсальну англійську", – розповідають у "Київхлібі".

Український експорт вже показав, що здатний конкурувати на найвідоміших європейських ринках. Але для успіху часто потрібно йти на незвичні ринки, не лякаючись нового.

За матеріалами: Європейська правда