Сучасний підхід до фітосанітарних процедур і захисту українських експортерів

IV Аграрна конференція «Стратегії експорту. Трейдинг і логістика» відбулась нещодавно в Києві. Захід організувала компанія «ПроАгро Груп».

Як повідомляє Олександр Кривенко, журналіст газети «Агробізнес Сьогодні», до складу промовців увійшов Владислав Седик, президент Фітосанітарної асоціації України. Він погодився дати ексклюзивне інтерв’ю нашому виданню.

Пане Владиславе! Хорошою новиною назвали ви закон 2501, який почав діяти в лютому та по-новому врегульовувати проведення деяких фітосанітарних процедур.

– Закон є євроінтеграційним. Він підтримується операторами ринку. По суті, це нормативно-правовий акт, який доволі успішно прийнятий і з правильним підходом.

Що означає правильний підхід?

– У нормотворчості правильний підхід – це, як у правилах дорожнього руху, держава встановлює правила, а водії їх дотримуються. На жаль, у нас, якщо говорити про аналогію, орган, який здійснює контроль, намагається посадити біля мене чиновника, щоби той вказував, куди я маю їхати. На рівні закону правове врегулювання цілком улаштовує нас. Водночас відносно підзаконних актів є певні проблеми. З одного боку, приватна лабораторія наділяється необхідними повноваженнями, а з іншого боку, міністерство наполягає, щоби позаду інспектора стояла людина з відеокамерою. Довірою це назвати не можна. Разом із тим варто розуміти, що кількість інспекторів є обмеженою, вони не можуть одночасно бути в усіх потрібних місцях. Певна низка чиновників намагається знівелювати все, що написано в законі через певні так звані новації. На жаль, зараз є велика кількість пропозицій унести поправки, спрямовані на те, щоби повернулись уже дерегульовані схеми. Ми категорично виступаємо проти цього.

Що ви пропонуєте?

– По суті, ми пропонуємо запровадити європейські стандарти нормотворчості. Законодавство має застосовувати уніфікований підхід, бути чітким і зрозумілим, регламентувати період, упродовж якого видаються дозвільні документи, та точний перелік документів, які потрібно подати.

У своєму виступі ви торкнулись питання обмежень, які час від часу стосовно наших виробників сільськогосподарської продукції вводять деякі держави-імпортери, зокрема, Індія. Поясніть, будь ласка, ключові нюанси цієї проблеми?

– Є низка вимог, які містять у собі здоровий глузд, а є такі, що штучно створюють торгові бар'єри. Це, по суті, така пастка, коли на рівні законодавства блокується доступ до ринку певної країни. Понад те, вийти на міжнародний розголос із нашою проблемою ми не можемо через те, що інших гравців така ситуація влаштовує. В зерновому бізнесі дуже жорстка конкуренція. Якщо ми зараз говоримо про Індію, то треба розуміти, що нас ніколи не підтримають американці чи, скажімо, австралійці, оскільки їм подобається, коли ми маємо проблеми з доступом на спільний ринок. Торгове протистояння між США та Китаєм – яскравий приклад такої ситуації. Україна користується цим моментом і нарощує обсяги свого експорту на китайський ринок. Отже, треба усвідомити, що ми зі своєю проблемою залишаємося наодинці.

Важко зрозуміти, навіщо Індія регулярно ускладнює фіто-санітарні умови для українських виробників, аби згодом поновити статус-кво цих відносин. Схоже на якесь замкнене коло.

– Так. Справа в тому, що всі ці рішення лежать, насамперед, не в економічній, а в політичній площині. Коли ми виходимо на пік конфлікту, вони скасовують обмеження, коли скандал упродовж півроку загасає, знову починається тиск. Це така, знаєте, регулярна розкачка ситуації.

Як можливо нашому аграрію, що має за договором продати свою продукцію індійському контрагенту, адекватно прогнозувати свою діяльність?

– Це проблема, яка стосується і середніх, і малих підприємств, а особливо великих, бо якщо ти формуєш річний план, то в таких умовах вибудовувати певні напрямки дуже складно.

Який, на ваш погляд, є вихід із цієї ситуації?

– Ми маємо більш жорстко реагувати на створення державою-імпортером штучних перепон для співпраці, а не терпіти чи лише обурюватись.

Як інші країни цю ситуацію обходять?

– Я наведу вам приклад. Коли Індія намагалась увести щодо Канади додаткові вимоги, то через усього лише дві доби там уже був їхній прем'єр-міністр. Оце називається правильним лобізмом інтересів вітчизняних виробників за кордоном. Приїхав очільник уряду разом із бізнесменами та почали предметно говорити. На жаль, ми ще до правильного підходу вирішення проблем інституційно не доросли. Діємо щоразу навмання, сподіваємось, либонь, пронесе.

Наші посольства та консульства за кордоном не активно реагують у таких обставинах?

– Дивіться, дипломатія має бути цілісною в конкретній точці! Погляньмо на торгового аташе, який зазвичай займається і трубами, і молоком, і зерном, і навіть мігрантами! Коли виходиш із ним на діалог, то чітко розумієш, що людина навіть зрозуміти тебе не спроможна. Тому чи можна розраховувати на логічний конструктивізм представника дипустанови, на те, що він буде доводити вашу позицію за кордоном? Я, відверто кажучи, не сподіваюсь. Доволі класна ідея була свого часу в Міністерстві аграрної політики. Вона передбачала створити при посольствах інститут аграрних представників, які могли би чітко, конкретно, аргументуючи, захищати нашу позицію.

Мова йде, можливо, про закордонні центри сприяння українському аграрному експорту?

– Так, ви маєте рацію! Сьогодні на конференції була презентація про Африку. Приїхати туди, щоби шукати клієнта, ви ж розумієте, що це дуже важко та нереально. Величезна робота з налагодження комунікації між продавцем і покупцем має передувати таким контактам. Створення інституцій, про які ми говоримо, і покликане, головним чином, її виконувати, що дозволить нашим аграріям бути ефективними в перемовинах із закордонними партнерами. При цьому варто розуміти перше правило маркетингу: ти не можеш продати продукт, який ніхто не хоче купувати. Маємо також усвідомити, що до того часу, поки Україна не буде виробляти ту продукцію, яка користується широким попитом, годі говорити про якісь глобальні тенденції. З іншого боку, так звані «гойдалки», що відбуваються в наших стосунках із Індонезією, з Індією, є певними політичними інструментами, які просто нас відсікають.

Чому? Тому, що ми ще не достатньо потужні?

– Так, ми ще слабкі, але ми відносно дешеві, тому заважаємо великим і дорогим конкурентам. Водночас мене дуже тішать міжнародні виставки, які почали глобально проводитись. Вони є величезним кроком уперед, оскільки створюють можливість презентувати свій продукт перед потенційними покупцями. Такі заходи, за великим рахунком, є так само складовою торгової політики держави.

Агробизнес Сегодня / Новости