«Свинарство - наша стратегічна галузь і ми не маємо права її втратити»,

Він акцентував увагу на тому, що свинарство - третя за важливістю галузь тваринництва в Україні після скотарства та птахівництва, але поголів’я свиней різко зменшилось, спостерігаються втрати і в обсягах виробництва. З 2000-го року наша країна виробляє близько 750 тисяч тонн свинини. Подальше падіння не спостерігається, разом з тим ряд європейських країн можуть пишатися набагато кращими за наші показниками ефективності. Нині Україні варто нарощувати обсяги виробництва, але для цього потрібно розуміти: на які ринки будемо збувати нашу продукцію? При цьому в останні роки ми зазнаємо втрат поголів’я через несприятливу епізоотичну ситуацію. Відбувається певна колізія: експорт скорочується й ми спостерігаємо квазінасиченість свого ринку в межах платоспроможного попиту споживачів, який частково формується і за рахунок імпорту. Серед провідних імпортерів нашого традиційного продукту можна відзначити Данію, Польщу, Німеччину, Нідерланди тощо.

З іншого боку, ми обрали курс до ЄС, імплементували Угоду про асоціацію, але в Європі нас не дуже чекають, встановлюючи квоти та мита. Та навіть за таких перепон нам вдається експортувати незначні обсяги власної продукції свинарства. До того ж специфіка нашого ринку не відповідає нормам раціональної структури споживання м’яса. У структурі споживання ми наближаємось до критичних цифр – замість споживання 55% м’яса ВРХ у нас спостерігається понад 70% м’яса птиці. А такі показники не забезпечують тваринними протеїнами повноцінний раціон людини. Та попри такі невтішні цифри, галузь свинарства треба оцінювати як перспективну, враховуючи наявні позиції, переконаний Павло Коваль. Звичайно, для досягнення розміру поголів’я свиней у кілька сотень на душу населення, як у Данії, нам ще потрібно багато працювати. Але чи ринок ЄС єдиний, куди можемо експортувати свій традиційний продукт? Адже можемо розвивати галузь, експортно орієнтуючи її не лише на Євросоюз. До того ж ЄС встановив для України так звані ліцензійні квоти, за якими європейський імпортер має забажати купувати нашу продукцію. При цьому дані квоти досі не вичерпуються повністю. Є зустрічні квоти, за якими ми зобов’язані ще й придбати певні обсяги продукці.. Загалом, за останні 2-3 роки Україна вибирає повністю 10 квот, а продуктових лінійок набагато більше. Ринок ЄС цікавий своїми стандартами, але маємо відстоювати свої позиції. В Україні склалися традиційно експортні відносини з рядом країн щодо експорту свинини, але цей ряд потрібно розширювати.

На думку Павла Коваля, для розвитку свинарства у виробників є два шляхи. Або бізнес вирішує свої проблеми самотужки, вдосконалюючи технології, якість стада тощо. Інший – орієнтуватись на підтримку держави. Натомість, свинарство потрапляє в спільну програму держпідтримки в рамках програми – підтримка тваринництва. Але вся програма дотацій торік була зорієнтована на розвиток інвестиційної складової - компенсації за будівництво тваринницьких комплексів, обладнання, купівлю племінного поголів’я, часткового погашення банківських кредитів, а не підтримку напряму виробників. Державою розроблено 9 програм і 15 напрямків підтримки. Торік було заплановано виділити 6,3 млрд грн, з них 4 млрд - на тваринництво, з яких 2 млрд в кінці року повернуто до бюджету. Варто нагадати, що ці 6,3 млрд грн - 1% від ВВП, створеного аграріями. Відбулась так звана заміна квазіакомуляції по ПДВ, за якою на підтримку аграріїв було акумульовано до 23 млрд грн, які замінили на… 6,3 млрд держпідтримки.

- Як аграрії можуть спиратись на підтримку держави, якщо стосунки апріорі нерівноправні. Мінагрополітики вважає, що є розпорядником коштів, при цьому не враховує думки профільних асоціацій. Але держава має радитись з аграріями, які створюють ВВП, ще до того, як вносити на розгляд парламенту законопроект «Про бюджет». За програмою відшкодування вартості племінної худоби торік не використано понад 80 млн грн, програму компенсацій за будівництво тваринницьких комплексів освоювали не представники галузі свинарства. Ми повинні визначитись з шляхами подальшого розвитку свого сектору. Або самим організаційно долати всі проблеми, або сподіватись, що держава підставить плече, що їй не дуже вдається, або ж комбінувати ці шляхи. Але свинарство - це наша стратегічна галузь. Ми не можемо втрачати її з поля зору. Нам потрібно консолідувати свою позицію та активно лобіювати власні інтереси перед виконавчою владою, - переконаний генеральний директор УАК.

ІЦ УАК

Украинская Аграрная Конфедерация / Новости