На які хвороби озимих чекати ранньою весною?

Современная агрономия: прозрачная, управляемая и прогнозируемая

Подробнее

Подробнее

Рекомендації Агрономича, що до ефективного запобігання та боротьби хвороб озимих, або як уникнути додаткових витрат весною. Опис трьох хвороб, які загрожують рослинам після танення снігу та фактори, що сприяють їх появі.

Випрівання – один з основних факторів, що значною мірою загрожує озимим колосовим культурам. Зазвичай зустрічається на посівах ранньою весною після танення снігу. Тривале перебування під глибоким сніговим покривом призводить до вуглеводного виснаження та розкладання органічних речовин. Такі рослини більш уразливі до снігової плісняви, склеротиніозу та, в деяких регіонах з запливаючими ґрунтами, тифульозу. Така небезпека загрожує ослабленим озимим, після тривалого перебування під снігом за температури ґрунту від +2 до +4°С.
За посиленого розвитку снігової плісняви, склероціальної і тифульозної гнилей відбувається суттєве зрідження чи повне знищення посівів. У такому випадку площу пересівають або підсівають ярову культуру.

Фузаріозна снігова пліснява

Розвивається під глибоким сніговим покривом, який залишається на незамерзлому ґрунті протягом довгого часу. Сніговий покрив позбавляє рослину світла і створює сильну ізоляцію. Температура зберігається від 0 до +1°С на поверхні ґрунту. В наслідок цього фотосинтез призупиняється і запаси вуглеводів, які служать джерелом енергії – виснажуються. Розпад білків та накопичення токсичних сполук азоту  інтенсифікуються. В результату озимі стають сприятливими до збудника — F. avenaceum Saccardo.

Міцелій починає заражати озимі ще з осені. Після танення снігу на листках з’являється водяні плями, які покриваються спочатку білим, а пізніше рожевим павутинним нальотом. З великим утворенням нальоту, листя злипаються, втрачають зелений колір та починає гнити. При сильному ураженні часто спостерігається відмирання листя і навіть вузла кущення, що призводить до повної загибелі всієї рослини. В епіфітотійні роки розвиток хвороби становить 40-50%, загибель – 15-20%.

Фактори, що сприяють розвитку хвороби:

• ослаблення рослин в результаті несприятливих умов;
• висока вологість при відносно низькій температурі +4°С на весні;
• підвищенні дози азотних добрив;
• повторні та загущенні посіви.

Склеротиніоз

Склероціальна гниль (склеротиніоз) з’являється рано весною, одразу після звільнення посівів від снігу. Збудник захворювання є Whetzelinia borealis M Chochr. На листках і стеблах озимих утворюється сірий наліт з ватоподібним пластівчастим скупченням міцелію. Нижня частина стебла і листки згнивають, стають коричневими і сухими.

В місцях накопичення великої кількості міцелію весною формуються склероції розміром 1,5-6 х 1-3 мм. Протягом літа склероції дозрівають, знаходяться на поверхні ґрунту, або на відмерлих листках уражених рослин.  Потрапивши в ґрунт вони зберігаються до осені (рідше до весни), проростають утворюючи апотецій 2,5-6 мм в діаметрі. Вони являються джерелом первинного зараження сходів озимих культур.

Висока шкодочинність склеротиніозу спостерігається:

• на ослаблених рослинах;
• коли сніг лягає на непромерзлу землю;
• при надмірній вологості ґрунту і порівняно низькій температурі навесні при зимових відлигах.

Тифульоз

В Україні кожного року збільшується кількість полів озимих , що уражені тифульозом. Хвороба з’являється вогнищами на сходах восени та після танення снігу весною. Найбільшого поширення хвороба набула в Західному регіоні та на сході України.

Тифульоз вражає всі озимі культури, але особливо до дії цієї хвороби чутливий озимий ячмінь. Уражені рослини мають темно-зелене забарвлення, вузол кущення руйнується, надземна частина легко відділяється від коріння. Зазвичай збудником тифульозу є базадіальний гриб Typhula incarnata Lasch. Зимує у вигляді склероцій, а з весною починає атакувати рослину. Склероції зберігаються у ґрунті і на рослинних рештках протягом літа. Восени при високій вологості ґрунту і повітря, при температурі 2-10°С склероції проростають, утворюють міцелій, який розростається між піхвами листя, у кореневій шийці рослин і на поверхні ґрунту.

При значному випріванні озимих ярові культури доводиться пересівати або підсівати. При більш слабкому ураженні рослини можуть одужати, якщо навесні своєчасно провести підживлення посівів азотними добривами і боронування.

Фактори, що сприяють розвитку хвороби:

• ослаблення рослин в несприятливих умовах (холодна і сира осінь, тепла зима з рясними снігопадами, холодна затяжна весна);
•  незбалансоване внесення азотних добрив;
•  важкі запливаючі ґрунти;
•  ділянки, що зарослі пирієм повзучим.

Засоби захисту та боротьба з хворобами

Головне правило, що треба запам’ятати – хворобу легше запобігти, ніж лікувати!

Всі три хвороби зазвичай починають свою активність восени.

Для цього агрономи рекомендують такі запобіжні заходи:

• дотримування науково-обґрунтованої сівозміни;
• дренування вологих та вапнування кислих ґрунтів;
• знищення бур’янів — резерваторів інфекції (особливо пирію повзучого);
• глибока і своєчасна зяблева оранка;
• оптимальні норми висіву;
• використання високоякісного насіння, протруєного препаратами з наступними діючими речовинами: седаксан, флудиоксоніл, тебуконазол, тіаметоксам;
• осіннє підживлення фосфорно-калійними добривами.
  Як боротися з хворобами озимих навесні?
  При виявленні розвитку хвороб навесні, потрібно:
• моніторинг посівів, облік густоти та життєздатності рослин;
• ранньовесняне підживлення азотними добривами;
• внесення фунгіцидів на основі діючих речовин тебуконазол, фенпропідин, пропіконазол та флудиоксоніл.

Інфоіндустрія за матеріалами agronomych.com