Економіка рослинництва: в допомогу агроному, який займається бюджетуванням

Современная агрономия: прозрачная, управляемая и прогнозируемая

Подробнее

Подробнее

Не будемо казати, що це легко і потрібно радіти додатковому навантаженню, бо це шлях до саморозвитку. Проте маємо кілька практичних порад, як краще організувати роботу і на що слід звернути увагу.

EBITDA — економіка «по-модному»

Ефективність напрямку рослинництва у конкретному господарстві, а також економічну ефективність кожного окремо взятого гектару у цьому господарстві, останнім часом визначають у показнику EBITDA. Саме цим «модним» параметром міряються компанії і саме він дає змогу побачити, як же формується прибуток від кожного гектару. Взагалі-то рахувати його повинен бухгалтер підприємства, але, будемо чесними, жоден бухгалтер зайвої роботи не любить, а ще й керівник полюбляє перекласти цей головний біль на плечі агронома «ну ти ж краще знаєш усі технологічні процеси на полі, тобі й порахувати простіше».

EBITDA — це прибуток до сплати податків, відсотків за кредитами, а також амортизації. Його рахують як в цілому для галузі рослинництва, так і для кожного гектару окремо: це дає змогу оцінити ефективність роботи усього зембанку господарства. Рахувати його, на перший погляд, просто: потрібно від суми загального доходу з гектару (вартості проданої продукції) відняти усі витрати на даний гектар у процесі вирощування (собівартість продукції) та відняти суму ПДВ. Якщо урожай продають за експортними контрактами, ПДВ становитиме 0%, якщо ж продукція реалізується для внутрішнього ринку, ПДВ становитиме 20% від суми проданого урожаю.

EBITDA з гектару = дохід з гектару – собівартість продукції на гектарі – ПДВ

Головна проблема у такому розрахунку — правильно підрахувати витрати. Часто-густо у собівартість продукції закладають лише вартість ЗЗР, добрив, насіння, а також оплату праці задіяних на цьому гектарі співробітників. Насправді ж пунктів у цьому списку набагато більше, і щоб підрахунки вийшли достовірними та точними, слід рахувати усі ці пункти.

• Оплата праці механізаторів (відповідно до виконаних технологічних операцій на полі, розцінок за виконані роботи чи розмір погодинної оплати; зручніше рахувати усього на площу поля та у розрахунку на 1 га).
• Оплата праці інших працівників (досвідчені фінансові фахівці радять включати у цей пункт оплату праці усіх працівників, що мають відношення до даного гектару – агрономів, охоронників, тощо).
• Нарахування на оплату праці (сюди рекомендовано включати усі податкові та інші нарахування).
• Вартість ПММ, з розрахунку використаної кількості літрів на гектар.
• Вартість автопарку, т/км.
• МТП зарплатня і ПММ, грн.
• Вартість насіння (власного або придбаного; якщо сіяли і власне насіння, і куповане, це буде два різні пункти у статтях витрат)
• Вартість добрив.
• Вартість ЗЗР.
• Комбайновий парк власний, якщо техніка орендувалася – вартість послуг оренди.
• Вартість води та інших витратних матеріалів (якщо застосовувались).

Важливо: витрати на оренду землі до цього списку не входять.

Тут доведеться попрацювати у зв’язці з бухгалтером: агроном надає техкарту на дане поле, ретельно перевіривши, щоб заплановані операції співпадали з фактичними, а бухгалтер рахує вартість кожної операції та кожного виду витратних матеріалів.

Далі слід вивести загальну суму прямих витрат та витрат загальновиробничих, а потім вже й порахувати, скільки ж коштів «пішло у гектар».

Тепер від виручки з цього гектару можна відняти витрати і встановити, який же прибуток він вам приносить. Також можна підрахувати точну собівартість вирощеної продукції, це знадобиться для загального розуміння вкладень та «віддачі» він них.

У чому ж сенс?

Ну от, ви успішно впоралися з досить складними підрахунками і тепер думаєте, як відзвітувати керівництву та пояснити отримані цифри. Щоб показати, що саме ми маємо на увазі, краще одразу робити це на конкретних прикладах.

• «Щось EBITDA виходить не дуже красиво, чому не більше?». Сьогодні, кажуть досвідчені фінансисти, якщо цей показник становить $200-250, це вже добре і є індикатором того, що господарство в цілому працює правильно. Якщо цифри менші, є привід задуматись та розібрати детально виробничий процес: де ж ховаються помилки? До речі, слід пам’ятати, що EBITDA — це ще не чистий прибуток і «чистими» коштів господарство матиме менше.
• «Ми планували, що з купованого насіння отримаємо на 2000-3000 грн доходу більше, а отримали приблизно однакові показники і з купованого насіння, і з власного. Як тепер переконати керівництво, що насіння таки краще купувати?». По-перше, слід порівняти технологічні карти полів: можливо, для купованого насіння застосовували іншу, дорожчу, схему захисту чи удобрення. По-друге, порівняти показники урожайності з полів із власним та купованим насінням. Якщо різниця в урожайності склала 2-3 т/га, то це однозначний плюс для насіння купованого, а от EBITDA може бути приблизно однаковою, оскільки падіння цін на сільгосппродукцію «зрівняло шанси». І тепер вже додаткові 2 т продукції просто окупили вартість якісного насіннєвого матеріалу, але відчутного додаткового прибутку не дали. По-третє, слід ще раз сумлінно переглянути отримані результати і подумати: а чи варто переконувати керівництво таки купувати насіння?
• «Отриманий результат — відповідальність агронома». Ні, отриманий результат — це колективна відповідальність. Адже у формуванні прибутку є кілька дуже важливих моментів: правильно виростити та зібрати урожай, вигідно його продати та сформувати оптимальні витрати на вирощування. І якщо виростити та зібрати — це дійсно відповідальність агронома, то продаж та формування витрат – відповідальність керівника. Тобто показник EBITDA — це колективна робота, і найкраще, що можна зробити — не шукати, хто понесе усю відповідальність, а шукати, де та як можна покращити цей показник.

Навіщо взагалі агроному такі деталі?

А тепер, коли ми вже добряче втомилися рахувати та звітувати, нарешті виникло питання: а навіщо ота вся морока потрібна агроному? Його робота – виростити, доглянути та зібрати, а рахують нехай ті, хто цьому спеціально вчився. З одного боку, воно й так, кожен повинен робити свою роботу. А з іншого — якщо ти не бачиш повністю результатів своєї роботи, якщо ти не маєш цілісної картини, у тому числі фінансової, своєї діяльності, ти ніколи не зрозумієш, де робиш все правильно, а де помиляєшся.

Такі розрахунки дають змогу побачити увесь технологічний процес поетапно, на папері, у грошовому та цифровому вираженні. Зрозуміти, де можна заощадити, а де краще не ризикувати. Побачити, наскільки виправдовує себе технологія з фінансового погляду. А також подивитися, де її можна оптимізувати без надзусиль та зайвих витрат. Ну і звітувати керівництву легше, можна аргументовано подати результати року та показати, що агроном – то не лише «польовий житель», але й грамотний управлінець.