Кожен господар знає, що вирощування худоби та с/г культур пов’язане з факторами, які ми не завжди можемо контролювати, але можемо знизити їх вплив за рахунок особливих практик та протоколів. Доводиться виконувати велику кількість задач силами невеликої кількості працівників, оскільки виплати зарплати часто становлять основну статтю витрат.
Буває, що певні аспекти господарювання залишаються поза увагою або бракує часу й коштів завершити дрібні роботи. Часто ми зосереджуємося лише на тому, що допоможе зекономити або підзаробити й успішно завершити фінансовий рік.
Одним із аспектів, які іноді залишаються поза увагою, є контроль шкідників. Як відомо, гризуни — проблема багатьох ферм, тому ми зрідка прикладаємо зусиль, щоб контролювати їх популяцію. Але насправді гризуни та інші шкідники можуть серйозно знизити прибутки та привести до інших неприємностей на фермі. З приходом зими на фермі та у коморі можуть з’явитися небажані мешканці та привести з собою оберемок хвороб. Гризуни, наприклад, щури та миші, проникають у комори в холодний сезон, чинять шкоду врожаю іа тваринам.
Відомо, що щури та миші серйозно шкодять запасам в коморі та, у непрямий спосіб, тваринам на фермі. Однак, насправді шкоди від них значно більше. Гризуни можуть пошкодити матеріали, кабелі та електрику. Це може призвести до пожеж, а також пошкодити теплоізоляцію і дерев’яні конструкції. Вони також псують комбікорми та їжу, яка може зберігатися в коморі. Це збільшує ризик епідемій, проблем з біобезпекою. Окрім того, гризуни становлять загрозу для здоров’я й гігієни тварин та людей. Вони переносять небезпечні для людини й тварини патогени. Зафіксовано, що гризуни переносять близько 45 хвороб, які можуть легко передатися домашній худобі (Табл. 1. Тімм, 2010).
Введення та підтримка заходів по боротьбі з шкідниками допоможе значно знизити поголів’я шкідників на вашій фермі. Існує багато способів боротьби з ними, правильна програма боротьби повинна включати ряд різних фізичних та біологічних прийомів. Боротьба зі шкідниками не може проходити лише в один етап. Необхідний також час, щоб оцінити ситуацію та визначити серйозність проблеми.
Перш ніж переходити до винищення шкідників, варто вдатися до простих заходів, таких як прибирання та ізолювання будівлі. Якщо цього не зробити, можлива повторна навала шкідників. Інколи можна обійтися лише використанням фізичних прийомів боротьби, таких як розставляння пасток або нетоксичних приманок. Якщо популяція шкідників велика, краще користуватися біологічними засобами. На об’єктах, де ризик розповсюдження шкідників є великим, наприклад, на фермах, необхідно проводити постійний моніторинг шкідників, оцінювати їхню популяцію та вчасно використовувати засоби боротьби з ними.
Якщо дотримуватися плану боротьби зі шкідниками, можна покращити ситуацію на фермі. Наприклад, можна користуватися 4-кроковим підходом: покращення гігієни та чистоти, проведення належних перевірок, вчасний ремонт, вчасне завершення ремонтних робіт. Такий покроковий план допоможе знизити ризик появи шкідників, яких дуже важко вивести.
Загалом, мета попереджувальних робіт — зробити вашу ферму менш привабливою для шкідників. Цього можна досягти, прибравши все, де шкідники можуть ховатися: сміття, старі прилади, брухт, а також перекривши доступ до води та їжі. Найкращі практики боротьби зі шкідниками та зниження шкоди від їх присутності включають наступні пункти:
Часто люди вважають, що всіх гризунів можна позбутися однаковими способами. Однак поведінка мишей і щурів дуже відрізняється, а отже, методи боротьби з ними повинні бути різними.
Зазвичай щури більші за польових/звичайних мишей і приносять більше шкоди. Зовні щури мають менші вуха (відповідно до пропорцій їх тіла), гострішу мордочку й довгий лисий хвіст. Середня тривалість життя щура складає 2-3 роки. Щури мають поганий зір, зовсім не розрізняють кольори, відзначаються нерішучістю і нервовістю, тому зазвичай користуються одними й тими самими маршрутами. Маючи типову поведінку, щури тримаються стін і ходять за їжею та водою одним і тим же шляхом. Щури часто проникають через слабкі місця будівлі, особливо восени та взимку. Їм обов’язково необхідний доступ до води для життя. Ознаками появи щурів є пошкоджені стіни будівлі, труби, штукатурка та цегла.
Щури з обережністю ставляться до нових об’єктів і довго до них не підходять, тому у якості приманки замість нових предметів краще використовувати вже знайомі. Це скоротить час виловлювання щурів. Також варто встановити маршрут, яким користуються щури (за послідом), й розмістити приманку поряд з їхньою типовою стежкою. Щури також часто забирають приманку з собою та припасають.
Миші ж менші за розміром. У них теж поганий зір, але вони можуть розрізняти кольори, за виключенням червоного кольору. Вони мають більші вуха й у дикій природі доживають до 5 років. У мишей трикутна форма голови й довгий, тонкий, волохатий хвіст. Порівняно зі щурами, миші більш допитливі, тому вони більш вірогідно підійдуть до нового об’єкта. Окрім того, миші користуються різними маршрутами. Зазвичай вони переміщуються зигзагом, не обов’язково тримаючись стін. Миші живуть у стінах будівлі. Харчуються там же, де й живуть. До комори вони часто потрапляють разом із комбікормом, обладнанням та матеріалами з полів. На відміну від щурів миші менш чутливі до сезонних змін, доступ до водного ресурсу для них є необов’язковим і вони можуть розмножуватись цілий рік. Щоб зловити мишу, треба розставляти якомога більше приманок по всьому приміщенню; так миші легше знайдуть і з’їдять приманку.
Існує декілька ознак того, що у коморі завелися гризуни. Найбільш очевидним є писк. Щури і миші гризуть дерево та проводку, а також можуть лазити по стінах. Послід щурів зазвичай можна знайти біля стін, за предметами та поблизу запасів їжі. Там, де пройшлися миші та щури, не буде слідів пилу, особливо біля стін та на полицях. Довкола зовнішніх стін будівлі будуть сліди підкопів, через які гризуни намагаються дістатися їжі й тепла. На трубах та балках можна помітити масні сліди від жиру й бруду, який пристав до шерсті тварин — це також знак, що гризуни є в коморі. Зазвичай гризуни виходять в комору вночі, коли там тихо. Важливо підкреслити, що щури переважно користуються одним і тим самим маршрутом, який можна відстежити за наявністю посліду.
Щоб захистити комору від шкідників, треба обов’язково подбати про те, щоб до неї не могли потрапити гризуни. Це також сприятиме біобезпеці та здоровій атмосфері у коморі. Перш за все необхідно забезпечити гарний фундамент, який повинен бути на 19 дюймів (майже 50 см — прим. ред.) нижчий, ніж нижній ярус будівлі, щоб убезпечитись від підкопу. Треба проводити планові перевірки, дезінфекцію будівлі та ремонтні роботи. Зазвичай гризуни проникають в комору через тріщини в дверних каркасах, пролазять під дверима, через розбиті шибки або розірвані штори, лінії водопостачання, вивідні системи, вентиляцію та отвори довкола шнеків систем годування. Треба постійно перевіряти ці зони, щоб знизити ризик набігу гризунів. Варто також встановити перегородки довкола кабелів і труб, прикріпити металеву пластину внизу дверей, яку б не могли прогризти шкідники. Клапани та дротова сітка, розміщені біля отворів, також допоможуть убезпечити будівлю від проникнення гризунів.
Окрім фізичного захисту, необхідно також підтримувати гігієну приміщення. Добре прибрані комори є менш привабливими для шкідників. Варто одразу прибирати залишки корму й швидко позбуватися зіпсованого або гнилого корму, щоб гризуни не мали до нього доступу. Слід також прибрати сміття та мотлох з приміщення для підтримання належної гігієни і зменшення кількості привабливих для гризунів об’єктів.
Контроль гризунів на фермах і навколо тваринницьких господарств має бути комплексним, оскільки не існує точного методу, який був би 100% ефективним. Архітектура фермерських господарств та наявність кормів створюють ідеальні умови для появи великої популяції гризунів. Боротьба з ними повинна включати фізичні та біологічні методи. Фізичні методи, наприклад, пастки, є ефективним та гуманним способом позбавлення від невеликих популяцій гризунів, що оселилися в коморі або довкола неї. Існують різні типи пасток, які можна використовувати для боротьби зі шкідниками. Найбільш поширеними є звичайні мишоловки. Щоб заманити щурів чи мишей у цю пастку, помістіть у неї шматочки їжі та встановіть мишоловку біля дверей або стіни на 4-5 днів. Клейові пастки також дуже ефективні і використовуються за аналогічно принципом. Проте їх ефективність може погіршитися через потрапляння пилу на клей. Дехто вважає цей метод менш гуманним. Існують також звукові пристрої, як правило ультразвукові, які змушують гризунів тікати з приміщення, не чинячи їм фізичної шкоди. Фізичні методи допомагають контролювати популяції гризунів та запобігати їхньому вторгненню на об’єкти, однак їх ефективність є спірною і часто залежить від творчого підходу господаря до їх використання.
Інший та кращий спосіб боротьби з гризунами — це використання родентицидів. Родентициди — це пестициди, які використовуються для знищення гризунів. Продавці/виробники цих продуктів повинні надавати користувачам інформацію про ефективність цих продуктів. Існує два типи родентицидів: антикоагулянти та антиагреганти, також відомі як антикоагулянти першого й другого поколінь. Антикоагулянти застосовуються у 90% усіх приманок від гризунів, причому найпопулярнішими хімічними речовинами, що використовуються, є бродифакум (brodifacoum), бромдіалон (bromadiolone) та дифедіалон (difethialone). Найбільш часто використовують неантикоагулянти брометалін (bromethalin), холекальциферол (cholecalciferol) та фосфід цинку (zinc phosphide). Важливо знати, що вітамін К1 діє як антидот до антикоагулянтів.
Використання тільки родентицидів не гарантує позбавлення від гризунів. Їх чисельність може швидко відновлюватись, якщо не застосовуються додаткові методи.
Антикоагулянти першого покоління, такі як Warfarin та Pindone, менш токсичні та не довго затримуються у тканинах тварин. Використання цього типу родентициду складає менший ризик небезпеки для людей та нецільових тварин. Ці продукти діють повільніше, окрім того, потрібно розміщувати багато приманки з препаратом. Важливо відзначити, що миші, в основному, стійкі до антикоагулянтів першого покоління. Антикоагулянти другого покоління значно токсичніші та мають більш тривалий період напіврозпаду. Ці продукти підвищують ризик для нецільових тварин під час прийому їжі та потребують значно меншої кількості приманки для ефективної дії. Другі покоління антикоагулянтів дуже ефективні, коли ви маєте справу з навалою гризунів.
Активні інгредієнти родентицидів варіюються від продукту до продукту і можуть бути класифіковані на три категорії: гострі, напівгострі і хронічні. Гострі родентициди мають швидку дію й справляються з задачею протягом 24 годин. Якщо споживається нелетальна доза гострих родентицидів, гризуни виробляють обережність до приманки і більше її не їдять. Напівгострі родентициди викликають смерть через кілька днів. Смертельна доза родентициду може бути спожита в перший же прийом приманки, але гризуни продовжують її їсти, доки не помирають. Хронічні родентициди діють повільно і викликають смерть упродовж від 2-3 до 5-7 днів. Чітка мета боротьби з гризунами: профілактика, контроль або їх винищення допоможе вам вибрати необхідний тип родентициду.
Окрім розмаїття активних інгредієнтів та класифікації родентицидів існують різні типи приманок, разом із якими вони використовуються. Приманки бувають у вигляді їжі, нарізаного або цільного зерна, гранул, воскових блоків, їстівних паст/гелів, контактних гелів, піни та газів. Дрібні наживки, як правило, більш привабливі для гризунів у порівнянні з восковими блоками, тоді як воскові блоки краще використовувати в несприятливих умовах, наприклад, в каналізаційних та дренажних трубах. Обирайте наживку залежно від типу гризунів, з якими маєте справу. При боротьбі з гризунами зовні приміщень ефективніше використовувати зерна, які гризуни навряд чи проігнорують або відкинуть. Приманки треба ретельно фіксувати та закріплювати, щоб гризуни не могли їх збити чи перемістити.
Щоб уникнути навали шкідників та ефективно боротися з ними, важливо фіксувати моменти їх появи та те, яка приманка використовується.
Під час та після проведення боротьби з гризунами варто записувати всі операції, які ви проводите: тип наживки, її розміщення та кількість споживання. Коли різні працівники відповідають за моніторинг та контроль популяції гризунів, корисно мати карту розміщення приманок. Місця розташування приманок слід перевіряти 2 рази на тиждень або за потреби частіше. Відстеження кількості використаної приманки допоможе визначити, чи не збільшилась кількість гризунів. Збільшення кількості використаної приманки і часті появи гризунів свідчать про інфестацію приміщення гризунами. Збільшення споживання приманки, але обмежені прояви гризунів свідчать про те, що вони складають приманку в своїх норах. Використання гранул або блоків допоможе уникнути явища стягування гризунами приманки до своїх схованок.
У процесі моніторингу боротьби з гризунами важливо слідувати наступним крокам. Кожне з місць розміщення приманки потрібно регулярно перевіряти й видаляти з них тушки зловлених тварин, а також стежити за тим, щоб у пастках містилася достатня кількість приманки. Важливо також пильнувати, щоб нецільові тварини не мали доступу до приманки. Ознаки гризунів необхідно документувати, й за умови збільшення кількості популяції збільшувати кількість приманок. Приманки треба поповнювати за потребою. При боротьбі з інфестацією можна використовувати великі кількості приманки. Після подолання інфестації можна зменшити кількість приманок до числа, необхідного для профілактики та контролю.
Невдачі при боротьбі зі шкідниками можуть виникати з ряду причин, найчастіше через непідходящу, неякісну або стару приманку. Щойно пройшов рік від встановлення приманки, її необхідно замінювати на нову, оскільки вона втрачає свою ефективність. Інші помилки включають неадекватну кількість приманок та їх невдале розміщення. Гризуни також можуть розвивати обережність до приманки, якщо споживається нелетальна доза приманки, й гризун припиняє нею харчуватися. Окрім того, може траплятися повторна інфестація або розвиток резистентності. Ознакою резистентності є з’їдання наживок, яке не призводить до зменшення популяції. У деяких видів щурів була підтверджена резистентність до деяких отрут, наприклад, Warfarin, Chlorophacinonce, Coumatetraly, Bromadiolone і Difenacoum (Buckle та інші, 2010). Поведінкова резистентність виникає тоді, коли гризуни відмовляються вживати певну наживку, що вимагає змін у способах боротьби зі шкідниками. Зміна розміщення наживки або надання їй альтернативної форми може допомогти подолати поведінкову резистентність.
У висновку зазначимо, що збільшення кількості гризунів на підприємстві веде до певних ризиків. Це може бути шкідливим для здоров’я тварин, зменшити структурну цілісність об’єктів та спричинити проблеми зі здоров’ям людей. Чіткий план боротьби зі шкідниками, поєднаний з плановим моніторингом та увагою до ознак зростання популяції гризунів, допоможе зменшити ці ризики. Використання передового досвіду для виявлення, моніторингу та визначення розміщення гризунів допоможе контролювати їх популяцію та знизити ризики для нецільових тварин, захистити здоров'я людей, покращити екологічну ситуацію на фермі.
Elizabeth Ferry and Casey Zangaro
За матеріалами сайту canr.msu.edu, Kurkul.com, 2018 р.
Дізнавайтесь першими найсвіжіші фермерські новини України на нашій сторінці в Facebook, на каналі Telegram, а також підписуйтесь на Куркульський вісник.
© ООО "Агро Онлайн", 2024, support@agro-online.com | Оферта