До цього рішення підштовхують як кліматичні зміни, так і попит саме на ці культури, який переважно формується на експортному ринку.
Зміна обставин
Кліматичні умови, що сформувалися в Україні за останні 10 років, майже ідеально підходять як для вирощування кукурудзи, так і для культивації соняшника. Наприклад, кукурудза як теплолюбна культура починає проростати і вегетувати за температури у 10–12 °С, а температура вище 30 °С їй не зашкодить. Натомість зашкодить висівання у холодний перезволожений ґрунт і весняні заморозки. Але такі умови зараз виникають лише раз на п’ять-шість років і мають локальний характер. Крім того, кукурудза у період вегетації потребує запасів продуктивної вологи в орному шарі на рівні 20–40 мм, що ускладнює її культивацію у частині південних і східних областей. Переконливою перевагою є сталий попит на зерно кукурудзи на зовнішньому ринку. Зокрема, цього маркетингового року на експорт буде відправлено понад 70% всього врожаю культури.
Південний регіон має сприятливі умови для висівання соняшника, який більш теплолюбний, ніж кукурудза, і менш вимогливий щодо кількості продуктивної вологи у ґрунті. Україна вже виробляє 32% насіння соняшника у світі та є світовим лідером за поставками соняшникової олії. За даними Держстату, у 2017-му виробництво нерафінованої соняшникової олії становило 5,2 млн т і зросло у порівнянні з попереднім роком на 17%. А за підрахунками профільної асоціації «Укроліяпром», минулорічне виробництво було навіть більшим — на рівні 6 млн т. Внутрішнє споживання соняшникової олії зараз становить лише 450 000–500 000 т, все інше йде на експорт, який має стійку тенденцію до зростання.
В Україні стрімко збільшується виробництво високоолеїнового соняшника, з вмістом олеїнової кислоти омега-3 в олії понад 85% і водночас низьким вмістом лінолевої кислоти омега-6. Пропонуються навіть гібриди, олія з який може містити понад 90% олеїнової кислоти. У розвинених країнах олію з високоолеїнового соняшника розглядають як здорову альтернативу пальмовій, і попит на бутильовану олію з високим вмістом омега-3 постійно зростає. Збільшення виробництва саме такої продукції дозволить Україні зберегти позицію світового постачальника соняшникової олії №1 і розширити географію експорту.
Степова зона
Як зазначає регіональний представник компанії «Юг Агролідер» Володимир Манойленко, кліматичні зміни за останнє десятиріччя в Україні разючі. Компанія починала працювати на ринку 10 років тому по двох напрямах — насіння сербських гібридів соняшника і кукурудзи. «Ще п’ять-шість років тому ми навіть уявити не могли, що в нас будуть покупці селекційного матеріалу соняшника у Вінницькій і Тернопільській областях. Адже майже всі посіви цієї культури були розташовані у Південному і Східному регіоні України, — ділиться Манойленко. — Зараз та ж Вінниччина за своїми кліматичними умовами вже наблизилася до Півдня». До того ж цей регіон якнайкраще підходить для культивації високоолеїнових сортів культури, що стимулює господарства включати соняшник у сівозміну, додає він.
Хоча все це дуже умовно. Наприклад, у компанії Dow Seeds вже успішно адаптували гібриди високоолеїнового соняшника до умов Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей. Щоправда, як свідчать дані компанії, один і той самий гібрид в умовах, наприклад, Вінницької області показав у 2017 році врожайність у 1,5 раза вищу, ніж у Херсонській, — 49,9 ц/га проти 31,4 ц/га.
На переконання фахівців компанії «Юг Агролідер», уся територія південніше Кіровоградської області для висівання кукурудзи зараз вже малопридатна — температурний режим дозволяє вирощувати високопродуктивні гібриди з великим показником ФАО, але рослинам просто не вистачить вологи для вегетації. Виходом може бути зрошення, але при цьому собівартість швидко зростає за рахунок витрат на електроенергію, дизельне пальне і воду. Тут, на думку Манойленка, є сенс висівати силосну кукурудзу в обмежених кількостях. Тому культурами — локомотивами степової зони остаточно стають озима пшениця і соняшник. Врожайність пшениці у південних областях зараз найнижча в Україні, але вона необхідна для дотримання стандартів сівозміни як культура-попередник для соняшника в тому числі.
Ще одним перспективним напрямом для Півдня може бути озимий горох, який краще за інші культури відповідає вимогам попередника для соняшника. Горох залишає у ґрунті багато азоту, що дає аграріям непогану економію на азотних добривах, і взагалі є дуже «ощадливим» для ґрунту. Культура стресостійка до морозів (навіть без снігового покриву) і посух. Єдиною умовою є те, що гороху до настання холодів треба зайти у фазу кущення (до 8–10 см). Після чого горох здатен без наслідків перенести морози до –30 °С, чого у степовій зоні зараз просто не буває. Збір проводиться у червні, приблизно за два тижні до озимої пшениці та ячменю, що дає сільгоспвиробникам непогану фору у часі й можливість раціонально розподілити навантаження на співробітників і техніку.
Фуражний горох користується стійким попитом як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. В Україні його переважно купують птахоферми і господарства з розведення аквакультури, а найбільшими закордонними покупцями є Туреччина, Індія та Пакистан.
Звісно, горох можна висівати і на півночі країни. Але, по-перше, тут вибір культур-попередників набагато більший. По-друге, горох дуже чутливий до ділянок, де навесні скупчується вода. Якщо у південних областях такого вже майже не зустрінеш, то на Поліссі після танення снігу це розповсюджене явище.
Лісостеп та Північна Україна
Якщо висівання кукурудзи у степовій зоні — досить ризикована справа, то у лісостепу і на Поліссі ця культура стає основною поряд з озимою пшеницею. За словами Манойленка, в існуючих агрокліматичних умовах працювати з гібридами кукурудзи, які мають ФАО нижче 220–300, вже немає сенсу. Якщо ФАО вище, теж можуть виникнути проблеми — треба висівати південніше, в районах з більшою сумою активних температур. Але чим південніше буде ділянка, тим більшим стає ризик нестачі продуктивної вологи у ґрунті.
Крім того, треба враховувати ще й густоту посіву. Загущувати посів має сенс там, де вистачає вологи (або на ділянках під зрошенням). Оскільки більшість території України вже стала посушливою, велика густота посіву можлива лише в окремих районах на півночі країни. Вже в умовах лісостепу посіви треба навпаки зріджувати, щоб рослинам вистачило вологи. Для забезпечення високого валового збору, треба гратися саме з ФАО і підбирати гібриди з більш високим показником.
Але є ще один показник кукурудзи, який виявився важливим для адаптації гібридів до українських умов. Як розповіли в «Юг Арголідер», компанія працювала з ранньостиглими і середньостиглими гібридами і стикнулася з несподіванкою — низькою вологовіддачею культури. Зерно після збору мало надлишкову вологість і потребувало досушування, що призводило до додаткових витрат сільгоспвиробників (стандартною для зерна кукурудзи вважається вологість 14–18%). Сіяти культуру на півдні теж не було сенсу — рослинам бракувало вологи для вегетації. Тому цього року у компанії вирішили тимчасово припинити працювати з кукурудзою, поки сербські партнери (Інститут рільництва і овочівництва NS Seme) не виведуть гібриди для українських умов з високою вологовіддачею.
У Dow Seeds також звертають увагу на цю характеристику та пропонують гібриди з відповідною вологовіддачею.
Інфоіндустрія
за матеріалами landlord.ua
© ООО "Агро Онлайн", 2025, support@agro-online.com | Оферта