Познайомитись із Олегом Скринчуком, керівником агрофірми «Україна-Агро-2С» нам пощастило у рамках АгроЕкспедиції Пшениця 2018. Але розмова вийшла далеко за рамки пшеничного кроп-туру, адже дане фермерське господарство мало чим похвалитись і з досягнень по урожайності, і по впровадженню технологій. А найголовніше ― його керівник виявився відкритою і щирою людиною та поділився з нами усіма секретами, проблемами та надіями фермерського життя. Не опублікувати це інтерв’ю ми просто не могли :)
Kurkul.com: Давайте почнем знайомство з короткої інформації про ваше господарство.
Олег Скринчук: Наше господарство називається «Україна-Агро-2С», засноване у 2008 році. Почали тоді працювати, і у 2009 році, об'єднавши землі в селах Юрківці і Бережанка створили господарство.
Я до того був управляючим МТС по імпортній техніці, але так склалося,що довго не пропрацював ― там вже до цього були великі борги і підприємство не втрималося. Тоді я і створив компанію, яка об'єднала ці землі. Коли я пройшов в агробізнес, у районі було 43 господарства місцевих з яких залишилося на пальцях порахувати ― чотири чоловіка, всі решта у нас великі корпорації, агрохолдинги, які обробляють землю.
Ми маємо зараз в обробітку 4 000 га землі. У нас всі землі знаходяться у Чемеровецькому районі. Основні наші села: Юрківці, Бережанка, Вишнівчик та інші.
Вирощуємо в основному озиму пшеницю, ріпак, ячмінь, кукурудзу, сою, соняшник ― традиційні культури. Маємо весь набір техніки свій, який забезпечує нам усі умови для обробітку землі. В нас працюють постійно 70-80 робітників, в сезон може бути й 100-110.
Kurkul.com: Знаємо, що господарство насправді існує довше, ніж з 2008 року...
Олег Скринчук: Дійсно, у мене батько пропрацював тут 30 років у господарстві. Вони обробляли 3400-3700 га землі. У 1972 році його вибрали керівником господарства у Чемерівцях.
Він був по спеціальності зоотехніком, а тоді на базі Юрківців створювався комплекс по відгодівлі ВРХ, а оскільки він закінчив зоотехнічну спеціальність, то він став керівником двох об’єднаних господарств.
Тут було на відгодівлі 7 000 голів ВРХ, в одному корівнику було по 1 000 голів. Кожен рік тільки від ВРХ мали 5 млн рублів чистого прибутку. Досягали високих результатів і у рослинництві, по цукровому буряку гарні були показники на той час ― до 700 ц/га.
І тому за рахунок господарства було в Чемерівцях збудовано все: школа №2, там зараз висить меморіальна дошка, і п'ятиповерхівки, і будинок культури, і спорткомплекс, і два дитячих садки, школа у Юрківцях і садок...
Колись батькове господарство було відзначене нагородами, так само батько мій отримав Героя соцпраці, він був депутатом Верховної Ради УРСР, мав два ордени Леніна, ще багато відзнак було.
Інфраструктура практично будувалася з господарства, багато людей працювало, були непогані зарплати, люди побудували собі нові будинки, тому і ми так само стараємось підтримувати свої села, багато виділяємо коштів на всі соціальні угоди. Стараємось підтримувати таку історію господарства.
Виходимо на соціальні угоди, а є й ті хто зовсім не виконує соціальні угоди. Ми того року мільйон гривень виплатили тільки на одне село, зробили водопровід ― 200 000 грн. Зробили у другому селі водопровід, робимо в третьому селі. Навіть в кого землі немає ― допомагаємо
Але якщо це завтра зникне, якщо хтось інший купить і скаже: це все моє, нікого не знаю, нічого не хочу бачити, я заробляю кошти, що я маю витрачати? Це також потрібно враховувати і дивитися. В селі живе до тисячі людей, роботи, як такої, немає, вони живуть з паїв, хтось тримає тваринництво своє, хто ще чим займається.
Kurkul.com: А зараз тваринництво є у вас в господарстві?
Олег Скринчук: Тваринництва поки що немає, тому що це інвестиції, які на довгий строк потрібно вкладати. А ми поки що закупили техніку, дуже багато закупили імпортної техніки, нові сівалки, ставимо комплекс сушильний. То вже після того будемо думати за тваринництво, можливо свинарство.
Kurkul.com: Сучасна імпортна техніка дуже дорога ― брали її у кредит?
Олег Скринчук: Так, техніка дуже дорога. Тому, що вся техніка, яку ми купили ― була куплена «з нуля», б/у ми не купували. У нас все практично куплено новим, частину купували за свої кошти, частину ― в кредит.
В тому році побудували також сушильний комплекс, передочистку. На цей рік запланували поставити по 5 тис. т силоси для зберігання зерна. Усього на 15 тис. т. власного зберігання, щоб мали де зберігати своє зерно.
Kurkul.com: А як щодо програм компенсацій за придбання техніки, пробували?
Олег Скринчук: У нас вся імпортна техніка, все-таки Україна слабо розвинута для конкуренції по техніці, але якусь частину української ми купуємо: у нас там є дискова борона, ще щось… Ось цей комплекс зберігання, який ми будуємо ― силоси замовляли у Харкові і завод який нам їх поставляє, обіцяв відшкодування. Вони українські виробники, ми там на 15 млн закупили у них продукції, то сподіваємось, що буде відшкодування. Ми ще не знаємо точно яка це частина буде.
Kurkul.com: Елеватор будуєте тільки під свої потужності?
Олег Скринчук: Поки що так, але якщо із сусідів, хтось захоче, то ми також зможемо прийняти, допомогти. В тому році ми помагали пересушувати кукурудзу сусідам, фермерам ― вони до нас зверталися і ми їм сушили.
Kurkul.com: Які нові для себе технології останнім часом запровадили, чи можливо хочете спробувати?
Олег Скринчук: Ми зараз будемо робити обстеження грунтів. Також купили два Horsh Tiger, тобто відходимо трішки від оранки. Ми маємо проблему вже не один рік ― весною нам дуже не вистачає вологи. Тому ми стараємося зробити все з осені, щоб весною тільки посіяти. Так що агрономи займаються, вивчають нові технології, щоб ми зберегли вологу. Зразу вносимо і мінеральні добрива на глибину, щоб потім весною вже відійти від цієї операції ― стараємось зробити з осені. На no-till ми ще не переходили, не пробували, але якщо буде така засуха, то може ще доведеться. Технологію no-till нам сівалки дозволяють, ми брали сівалки, які можуть сіяти і «по нулю», і по мінімальному обробітку.
Kurkul.com: У вас регіон, де багато садів, ягідників, а у вас багаторічні насадження є? Чи може плануєте?
Олег Скринчук: Ми не плануємо. Все впирається в гроші. Якщо мати сад, потрібно мати де його зберігати, зберігання ― це також немалі кошти. Можливо, в подальшому будемо задумуватись, але на це потрібно мати кошти. Виходимо з того що нам на зараз актуально. Зараз оренда на землю росте, ми платимо 10% орендної плати за землю. У нас 1400 пайовиків і кожен рік піднімаємо і соціальні угоди ― 400-500 грн/га йде тільки на соціальні угоди, щоб допомогти населенню. Воно на гектар все іде, «сідає» рентабельність, плани трішки десь зміщуються. Можна робити все, але головне ― це фінанси. Вивчаємо, де більш рентабельні напрямки, шукаємо нові, де ми себе бачимо і де ми можемо зайти.
Kurkul.com: Зараз гаряча тема ― ринок землі, як ви до нього ставитесь?
Олег Скринчук: Ставлюсь дуже категорично. Ринок землі має бути, в дійсності. Люди, які хочуть продати землю, повинні продавати, але це має бути цивілізовано. В світі кожна країна обмежувала якісь права володіння землею, коли та продавалася. Тобто є якісь певні умови, певні правила, за якими можна продавати землю.
Kurkul.com: Якими, на вашу думку, вони повинні бути?
Олег Скринчук: Я рахую, що землю можна продавати, але тільки фізичним особам. Хоче фізична особа продати ― будь ласка, хай продасть, а друга фізична особа, яка 5 років живе в селі, має право в своєму населеному пункті купити землю. Взяти кредит у банку і купити у тої людини, яка хоче продати. Ось це ― справжній ринок землі. Він не зашкодить нікому.
Все має бути підготовлено для ринку землі, мають бути підготовлені такі законодавчі акти, які чітко будуть регламентувати що з цим робити. Заходять зарубіжні компанії чи ні, заходить зарубіжний капітал чи ні, хто це має контролювати, які ці кошти мають бути? Ці кошти за які ти маєш купувати. Вони мають бути показані де ти їх взяв і чи ти сплатив податки. Бо в нас так сьогодні виходить, що входять, торгують землею, а ніхто не питає чиї ці кошти, де взялися, чи сплачені податки і звідки вони їх витягують. Виходить не ринок цивілізований, а, як завжди, базар. Хто більше витягнув, хто більше дав, хто кого надурив на тому і зійшлися.
Я колись був у Франції і спитав : як у вас купується земля? Там кооператив фермерів, сідає і говорять. Наприклад, у нас є вільна земля, тоді стільки такому продамо давайте, бо в нього найменше землі. Не зможе купити тоді іншому продамо. Тобто вирішують хто має і може купити. У нас же є ОТГ, створюються громади, вони повинні також брати участь в тому обговоренні, кому віддавати землю.
А так завтра хтось купить, зайдуть іноземці... Ми розуміємо, що у світі багато коштів доларових, які нічим не підтверджені, тобто є араби,є китайці, є наші, де гроші прийшли з якихось таких фінансувань, не платяться податки, виводяться в офшори, а потім повертаються і за них буде куплена ця земля. Нічого доброго в Україні не буде. Тому, я рахую, що ринок землі має бути обов'язково, але він має бути цивілізованим.
Якщо це буде продаж юридичним особам, то це так само мають бути українці, які пропрацювали не менше 5-10 років на землі. І не більше 100-200 га у власність, а решта ― орендується. Я був у Штатах, у Франції, там фермер, навіть який має 3 000 га землі, в нього своїх особистих 100-150 га, а решту він так само орендує.
Kurkul.com: Тобто основою моделі агробізнесу в Україні мають стати малі господарства?
Олег Скринчук: Я рахую, що мають бути середні господарства. Невеликі господарства не можуть собі дати ради, не можуть вийти на ті технології, при яких можна отримати максимальну врожайність. Їм не вистачає обігових коштів, вони не можуть купити нормальну техніку, не можуть зробити якісне насіння, доглянути його.
Великі ж, вони дуже великі, вони не встигають зробити ті операції, які можемо ми зробити. В нас урожайність висока ― агрохолдинг не має таких показників по врожайності тому, що вони не встигають виконувати всі агротехнічні роботи в строк. Вони приїхали в одне село, засіяли і їх ніхто не бачив. Два рази ще з’явилися, тоді зібрали і поїхали.
Середні господарства все-таки більш перспективні. Якщо порахувати, скільки працює задіяних людей на гектар в холдингах, а скільки задіяних в таких господарствах, і урожайність, і фінансовий стан все-таки кращі в цих господарствах. Вони більше реагують на всі виклики, які з’являються, від того рентабельність більша, врожаї більші, більше можливостей. Вся Європа не на великих господарствах, а на малих фермерах так само і вся Америка на невеликих фермерах.
Kurkul.com: Для України оптимальний розмір господарства це скільки?
Олег Скринчук: Від 3 000 га і, може, до 7-10 000 га. Все, що далі, це вже все дуже. Який би розумний ти не був ― все одно не встигаєш. Агрономи знають, що рослина міняється. Ввечері тобі треба прийняти одне рішення, а зранку зовсім інше. Коли у тебе великі масштаби і на одне поле можна попасти через 7 днів ― ніякої ефективності там не буде.
Kurkul.com: А як же сімейні ферми?
Олег Скринчук: Я рахую,що потрібно розвивати кооперацію. Має бути державна програма і люди, які хочуть створювати свої кооперативи, тримати тваринництво. Якби була така державна підтримка, що людина забирає свій пай, а коли сім'єю ― 3-4 паї, виходить 10 га, держава їм будує тваринницький комплекс, закуповує худобу, а вони її утримують. Я тільки за це. Чимбільше має бути таких господарств на селі, саме малих. А виробництво зернових ― тут малий не справиться, має бути середній розмір господарства, щоб була ефективність.
Kurkul.com: А ви самі не плануєте об'єднатися з іншими фермерами в кооператив, щоб, наприклад, самим виходити на експорт?
Олег Скринчук: Українець такий, що кожен не довіряє сусіду. Він має продати і думає хто кого має обдурити, хто має на чомусь наварити… Десь таке є в кожного ― кожен думає на скільки це буде чесно і справедливо, на скільки це буде вигідно.
Але, однозначно, кооперативи треба створювати, об'єднуватися, тому, що сам експортувати не можеш, об'ємів тих не вистачає. Я думаю, що з часом саме таке об’єднання і має бути.
Kurkul.com: А як ви зараз оцінюєте підтримку Міністерства агрополітики та продовольства, наскільки вона відповідає очікуванням аграріїв?
Олег Скринчук: Ніякої підтримки немає. На сьогоднішній день у нас була одна підтримка ― повернення ПДВ. Ці кошти завжди йшли на розвиток нам, ми залишали їх у господарстві і вкладали у техніку.
А зараз, якщо є підтримка з бюджету України на сільськогосподарській сектор, а там великі кошти, насправді, виділяються таким господарствам, як наше, то практично 3 роки ми нічого не отримували. Деякі були відшкодування по відсотках, по кредитах, які ми брали. А так ніяких дотацій немає ― ми їх не відчуваємо.
Я вважаю, що це має бути компенсація, або на гектар, як у всій Європі, або на продукцію вироблену. А сьогодні, якщо ми не відчуваємо, то малі фермери взагалі нічого не мають ― їм взагалі нічого не дістається. Якщо взяти за ці роки найбільші компанії, агрохолдинги, то вони отримали мільярди дотацій. Державні великі компанії отримали, такі, як ми, практично нічого не отримали, а ще менші фермери зовсім нічого. І взагалі дуже важко стало виживати. Більшість фермерів практично свою землю не обробляють. Ті, яким по 50 га колись роздали, шукають такі компанії, які можуть їм обробити, бо самі вони практично нічого не можуть обити. Немає малого фермерства в Україні фактично.
Kurkul.com: Стосовно повренення ПДВ ― як будете діяти, якщо цього року по сої його не буде?
Олег Скринчук: Будемо відходити від сої, будемо сіяти інші культури. Це взагалі дурня ― так, наче там ніхто не не стикається з господарством і не знає. Що це ― кожен завод у себе в господарстві поставить власний?
Я скажу так, що заводів по ріпаку в Україні точно не буде, в Україні ріпак взагалі ніхто не продає і він не переробляється. Великі заводи стоять всі у Європі, найбільше ― в Німеччині. Я не думаю, що українці будуть ставити заводи у нас, або хтось з України буде купувати ріпак.
В Україні тоді потрібно робити закон, за яким 30% нафтопродуктів буде тільки з ріпакової олії. Тоді ринок ріпаку був би в Україні, а сьогодні його немає, сьогодні ріпак 100% експортується. Тобто ми закриємо просто ринок ― це буде краще. Не буде надходити в країну валюта, не буде нам де продати свою продукцію.
Ну але ми теж не сіємо один ріпак ― є інші культури, є пшениця, ячмінь, хоча нам і треба дотримуватись сівозміни. Ми ж не великі компанії, такі, як по сусідству я бачив ― вони сіють тільки три культури: кукурудзу, сою і соняшник. Оця регуляція ринку не знаю чи щось дасть, просто хтось більше піде в якісь інші культури. Це все рахується ― якщо воно не рентабельне , то його сіяти не будуть, як сьогодні гречку вже ніхто не сіє. Вже одного разу з Китаю завозили гречку, і ще раз будуть завозити. Сьогодні гречка взагалі не рентабельна.
Kurkul.com: Якщо б у вас була можливість звернутися безпосередньо до Мартинюка з одним єдиним питанням, чи проханням, чи побажанням, щоб ви сказали?
Олег Скринчук: Ви нас не чіпайте, забудьте за нас на найближчі роки ― ми самі розвинемося. І всі скажуть, що Україна це дійсно сільськогосподарська країна.
Всі що є сьогодні фермери, вони практично всі себе створили самі, ніхто нам ні в чому не допомагав, ми самі себе створили. Саме від держави підтримки сьогодні 0. Ось ви кажете побудувати тваринницький комплекс. Як я можу побудувати тваринницький комплекс, якщо я не знаю, що завтра буде з землею. Я зараз піду мільйони візьму в кредит в банку, буду платити відсотки, а завтра не буду розуміти, що мені з тим далі робити і землю теж не куплю бо мені коштів не вистачає.
Немає тої стабільності з якою прогнозовано наперед щось можна думати. Ми прогнозуємо на найближчі 2-3 роки не далі. Ми розуміємо, що рік-два і це все. Це дуже великий ризик і ти не розумієш що далі буде.
Нам люди довіряють,ми працюємо з людьми, ми заключили договори на 20 років, але не у всіх так є, бо ми не розуміємо як воно буде з цим продажем, які будуть чіткі правила. До кінця року мораторій закінчиться і ми не розуміємо чи його продовжать, а законодавства немає, правил немає. Як будуть купувати, хто буде купувати і що це буде? Зараз залишилося 6 місяців і далі ми не знаємо, що буде.
Kurkul.com: Яким ви бачите своє господарство через 100 років?
Олег Скринчук: Хто зна, які технології будуть через 100 років. Можливо придумають так, що не потрібно буде нічого вирощувати, буде все хімічно, роботи будуть створювати, будуть заводи… Але я думаю, що земля, як кормила так і буде кормити. Так, технології будуть вдосконалюватись, можливо, буде більша роботизація, але все залежить від землі. Землю не обдуриш: як ти до неї йдеш, так і вона до тебе. Треба дивитися, пильнувати родючість грунту, доглядати і вона сторицею віддає. На землі не один прожив і не один ще проживе.
Я думаю, нічого за 100 років не зміниться ― земля, як годувала так і буде годувати.
Дякуємо за розмову!
(с) Микола Сирота, Kurkul.com, 2018
Дізнавайтесь першими найсвіжіші фермерські новини України на нашій сторінці в Facebook, на каналі Telegram, а також підписуйтесь на Куркульський вісник.
© ООО "Агро Онлайн", 2024, support@agro-online.com | Оферта