Вирощування ріпаку — досить складний процес. Основна й найголовніша проблема у ньому, як відзначають практично всі аграрії незалежно від регіону, в якому розташоване господарство, — це отримання сходів…
Усі ми знаємо, що ріпак висівають чи не у найспекотніший період року. Рекомендовані агростроки сівби для більшості регіонів України припадають на середину-кінець серпня.
Як правило, в цей період віднайти хоча б найменші ознаки наявності вологи в ґрунті практично неможливо. Хіба що за винятком полів, яким пощастило «зарядитися» від добрих літніх дощів, а, можливо, й гроз. Проте такою «розкішшю» погода нас останніми роками не балує. І залишається лише надіятися на техніку та технології обробітку ґрунту, які здатні забезпечити максимальний результат роботи не лише за сприятливих погодних умов, а й допомагають отримати стабільно позитивні показники навіть за такого жорсткого погодного явища, як посуха.
То яка ж технологія виробництва ріпаку найоптимальніша для України? Наперед скажемо, що говорити про якусь одну не можна. Україна — велика держава, тож, скажімо, те, що працює на заході країни, наряд чи матиме успіх на сході. Так само є свої нюанси застосування виробничих технологій у північних і південних регіонах. Тому якоїсь однієї філософії обробітку ґрунту під цю культуру немає.
«Найкращий обробіток ґрунту під ріпак — оранка»
Це твердження міцно засіло в головах усіх агрономів, які здобували освіту, скажімо, у минулому столітті. Чому саме за таким принципом тоді навчали секретів виробництва цієї культури? Справа в тому, що ріпак — дуже дрібнонасіннєва культура, і головне завдання під час її висівання — забезпечити надійний контакт насіння із ґрунтом. На той час вітчизняна машинобудівна промисловість не дуже балувала аграріїв нашої держави — на ринку практично не було сівалок, які б дали змогу якісно висівати дрібнонасіннєві культури в необроблене поле. Тому оранка та культивація були чи не єдиним оптимальним варіантом підготовки поля до сівби. Адже ця операція давала змогу загортати всі пожнивні рештки, ефективно боротися з бур’янами і зрештою отримувати добру, принаймні для візуального сприйняття, картинку поля.
Проте слід сказати, що оранка дуже добре працює лише за умови стабільних опадів. Тобто зораний шар ґрунту, образно кажучи, — це губка, яка швидко всмоктує вологу і так само швидко її віддає. Однак для коріння рослин зораний на 30, максимум 35 см шар ґрунту є недостатнім. А про зв’язок із нижніми шарами говорити взагалі не доводиться, адже створена плужна підошва надійно відрізає доступ коріння до вологи на рівні, що пролягає нижче від зораного шару. І як показує практика, волога, що накопичилась у цьому ґрунтовому шарі за осінньо-зимовий період, буде ефективно використана лише для старту рослин. Далі розпочинається найцікавіше. Всі агрономи та керівники господарств зі сльозами на очах розпочинають просити у небесних сил хоч маленького дощику для того, аби наситити цю «губку». Про оранку в літній період і говорити не доводиться.
Проте за стабільного, рівномірного протягом вегетації культурних рослин вологозабезпечення ця технологія відмінно працює і показує найкращі результати порівняно з іншими видами ґрунтообробітку.
Щоб не чекати, доки випаде дощ…
У разі, якщо небесна канцелярія з якихось причин не балує вас дощами, або буває так, що «тут густо, а там пусто» (мається на увазі, що для вашого регіону ви отримали річну норму опадів, проте всі вони випали не тоді, коли вам потрібно, а, скажімо, в осінньо-зимовий період), то обов’язково слід звертати увагу на мінімальну технологію обробітку ґрунту з обов’язковим глибоким розпушенням та залишанням на поверхні пожнивних решток, які захищатимуть його від впливу сонячного проміння та вберігатимуть від випаровування вологи.
Проблеми й переваги, які можуть виникнути під час традиційного обробітку ґрунту, ми розглянули. Тож тепер до вашої уваги декілька варіантів роботи різними ґрунтообробними знаряддями під час підготовки ґрунту до висівання ріпаку, які сприяють збереженню вологи та рівномірному закладанню насіння.
Обробіток ґрунту за допомогою важких культиваторів або дискової борони чи лущильника. Основні негативні сторони під час підготовки ґрунту під висівання ріпаку цими агрегатами:
Останніми роками на ринку України з’явилися агрегати для вертикального обробітку ґрунту, які, на думку багатьох фахівців, що займаються реалізацією та експлуатацією сільськогосподарської техніки, є досить цікавими з точки зору збереження вологи в ґрунті та його підготовки саме під сівбу ріпаку.
Для прикладу розглянемо агрегат для вертикального обробітку ґрунту Excelerator від компанії KUHN, а головне — вплив його робочих органів на ґрунт. Для початку доречно буде сказати, що він є універсальною машиною, оскільки дає змогу працювати як у режимі вертикального обробітку ґрунту, так і як лущильник. Для цього конструкція машини має можливість налаштування кута атаки робочих батарей.
Отже, про все по черзі. На перший погляд, робота, яку виконує агрегат, не помітна оку людини. Адже за мінімального кута атаки не відбувається зміщення ґрунту відносно поверхні та його перемішування. Крім того, після проходження агрегату не досягається повне перекриття робочими органами оброблюваної ділянки поля. Проте основні зміни, завдяки робочим органам Excalibur, відбуваються власне в структурі ґрунту.
Ефект від проходження дисків із мінімальним (практично нульовим) кутом атаки легко можна порівняти з ножем, якщо, вертикально встромити і витягнути лезо ножа з ґрунту, візуально ми не побачимо ефекту від такої дії, проте структура ґрунту навколо леза (читай — робочих органів) буде порушена й зруйнована. Саме такий результат ми отримуємо після проходження агрегату для вертикального обробітку ґрунту. Цей ефект також посилюється тим, що ми маємо незначну відстань між двома дисками (для Excelerator вона становить 20,3 см), які з обох боків впливають на смужку ґрунту між ними. Саме цей ефект дає змогу в подальшому легко зруйнувати необроблені гребені фінішними робочими органами або навіть робочими органами сівалки.
Також слід зауважити, що необроблені гребені з порушеною структурою ґрунту утворюються тільки на перезволожених ґрунтах. Якщо ж працювати в умовах стиглого, то після проходження агрегатів ми отримуємо повністю рівномірно оброблений шар на встановлену глибину. Тобто ми маємо змогу обробити ґрунт на потрібну глибину, виходячи з технології обробітку ґрунту, а не з технічних можливостей машини. Справа в тому, що робочі органи дискових лущильників чи борін, як правило, мають випуклу форму, і їхня робота полягає у вирізанні та перемішуванні ґрунту на глибину обробітку. Проте перекриття між проходами дисків відбувається на глибині не менш ніж 5-7 см, залежно від діаметра й розташування дисків. І головне — за неправильного налаштування агрегату або бажання обробити ґрунт мілкіше, ніж може машина, можливе утворення незруйнованих і незрушених гребенів. Тобто ми отримаємо хвилясту поверхню, не придатну для подальшого висівання.
Повернемось до агрегату для вертикального обробітку ґрунту. Слід бути відвертими: залежно від умов та стану ґрунту, за їхньою допомогою не завжди вдається отримати ідеально підготовлений ґрунт за один прохід. Проте це не означає, що одне поле за короткий проміжок часу (перед висіванням) потрібно обробити двічі, а то й більше разів. Мається на увазі, що коли ми використовуємо в господарстві агрегат для вертикального обробітку ґрунту вже не перший рік, то потрібно змінювати напрямки його руху полем. Тобто з осені або навесні (під попередник) ми проводимо роботу по одній діагоналі поля, потім виконуємо лущення стерні попередника по іншій, і вже безпосередньо перед висіванням ріпаку проводимо обробіток ґрунту в напрямку, в якому висіватимемо цю культуру.
Є приклади роботи агрегатів для вертикального обробітку грунту в одному з агропідприємств Одеської області, коли агровиробникам доводилося готувати ґрунт перед висіванням у три (!) проходи, що, на перший погляд, економічно невигідно. Після трьох проходів солома була подрібнена і лежала на поверхні грунту як мульча, що захищає грунт від надмірного перегрівання сонячним промінням. А завдяки тому, що робочі органи не вивертають вологий грунт на поверхню, що не дає його пересушити, насінина закладається у комфортні умови. Проте навіть після триразового проходження агрегату підготувати ґрунт ним виявилось дешевше порівняно з традиційною технологією. Адже витрата палива Exelerator за мінімального кута атаки становить 4-5 л/га. Крім того, і це головне, за такої технології у господарстві гарантовано отримали вирівняні сходи ріпаку.
Ми вже говорили, що великого візуального ефекту під час лущення стерні не побачимо — всі зміни відбуваються безпосередньо в ґрунті. Також слід сказати, що агрегат, розпушуючи ґрунт, забезпечує відмінне руйнування зв’язків між корінням рослин і ґрунтом, та водночас залишає на поверхні практично 100% пожнивних решток, які додатково захищають ґрунт від небажаного впливу сонця та сприяють затриманню вологи. Це дуже важливий ефект, оскільки насінина ріпаку дуже дрібна, і для її проростання потрібен надійний контакт із ґрунтом, а не з соломою, яку за іншого виду обробітку просто загортають на його глибину.
Другим позитивним моментом, коли стерня попередника зрушена, але не загорнута в ґрунт, є стримування швидкості вітру біля поверхні ґрунту, що також сприяє зниженню випаровування вологи. І що важливо, за випадання дощу залишена стерня до того ж слугує своєрідним бар’єром, що перешкоджає заплескуванню ґрунту та унеможливлює утворення ґрунтової кірки.
Глибоке розпушення як основний обробіток ґрунту під ріпак
Але слід бути відвертими: ріпак має стрижневу кореневу систему й позитивно реагує на збільшення глибини обробітку. Для накопичення вологи (особливо актуально для господарств, які працюють у посушливих умовах) ефективним технологічним прийомом є глибоке розпушення (на 35-45 см) та безполицеве на глибину 30-35 см.
І найголовніше — цю технологічну операцію слід проводити не безпосередньо перед висіванням ріпаку, а ще з осені, під підготовку ґрунту для висівання попередника.
Для виконання цих операцій можна використовувати як комбіновані диско-лапові агрегати, KUHN Krause DMR, так і одноопераційні глибокорозпушувачі KUHN Krause Ripper 4830. Особливістю їх роботи є розпушення ґрунту та його перемішування із пожнивними рештками лише у верхній частині, де зосереджена основна кількість бактерій і мікроорганізмів, які розкладають органічну масу. До того ж за виконання обробітку ґрунту на однакову глибину витрати палива у них на 15-20% менша, порівняно з оранкою, і водночас вони забезпечують на 20% більшу продуктивність.
Справжній агрегат для вертикального обробітку ґрунту
На ринку України є безліч агрегатів, які пропонуються із «нік неймом»: агрегат для вертикального обробітку ґрунту. Проте потрібно усвідомлювати, що привабливий багатообіцяючий ярлик на практиці не завжди відповідає суті свого призначення. Тому слід чітко розуміти принцип роботи цього виду техніки: головна технологічна особливість полягає у тому, що робочі органи справжнього агрегату для вертикального обробітку повинні працювати строго вертикально. Тобто входити та виходити з ґрунту чітко перпендикулярно до його горизонту і, таким чином, створювати вертикальні розломи ґрунту, а не зсувати його вбік.
Ринок сільгосптехніки пропонує машини, які оснащені рівними або хвилястими дисками, проте кут їхньої атаки щодо напрямку руху машини становить від 10…20°. Звісно, вони якісно виконують свою роботу і заслуговують на увагу, проте слід розуміти, що не мають жодного стосунку до вертикального обробітку ґрунту.
© ООО "Агро Онлайн", 2024, support@agro-online.com | Оферта