Аграрний сектор став містоутворюючою ланкою національної економіки і в останні роки його продукція є основною складовою українського експорту загалом, але значного поштовху для соціально-економічного підйому села це не дало. Підвищений рівень капіталізації окремих сегментів аграрного сектору є наслідком надмірної експлуатації природно-ресурсного потенціалу, свідченням чого виступає нарощування посівних площ сільськогосподарських культур експортної спрямованості. Про це пише у своєму блозі на Forbes доктор економічних наук Василь Голян.
Інтенсивний розвиток аграрного сектору в Україні призвів до підвищення рівня середньої зарплати в даній сфері бізнесу. Номінальне її значення з 2002 року збільшилося в 24 рази і досягло 4432 гривень в 2016-му. Разом з тим реальна купівельна спроможність середньої зарплати в агросекторі залишається на рівні докризового 2008 року.
Номінальна і реальна заробітна плата
в сільському, лісовому і рибному господарстві протягом 2002-2016 років
Дані: Державна служба статистики України
Таким чином зростання обсягів сільськогосподарського виробництва і капіталізації суб'єктів аграрного підприємництва не завжди супроводжується зростанням добробуту місцевого населення, оскільки роботодавець націлений на максимізацію прибутку, а не на комплексний розвиток сільських територій шляхом диверсифікації структури місцевого господарства.
Капіталовкладення в аграрний сектор також не перевищили показник 2008 року, який виявився найуспішнішим з точки зору залучення як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів.
Капітальні інвестиції
в сільське, лісове і рибне господарство в період 2002-2016 років
Іноземні інвестиції
в сільське господарство протягом 2004-2016 років
Так, завдяки створенню сприятливого інвестиційного клімату в 2008 році вдалося залучити чверть мільярда іноземних інвестицій в аграрну сферу, що в нинішніх цінах еквівалентно третині всіх капітальних інвестицій у сільське господарство.
Варто зазначити, що, починаючи з 2010 року, іноземні інвестори практично не цікавляться аграрним сектором України. Вони продовжують зазнавати збитків від девальвації національної грошової одиниці, виводячи раніше інвестовані кошти. 2014 і 2015 роки стали періодами рекордних збитків, оскільки був фактично знівельований той потенціал, який закладався в 2005-2008 роках і який ще сьогодні дозволяє отримувати доходи від експорту сільськогосподарської сировини.
Капіталізація аграрного сектору завдяки іноземним інвестиціям сьогодні знаходиться на рівні 2007 року. Варто також відзначити високий приплив іноземних інвестицій у сільське господарство в 2009 році на тлі світової фінансової кризи. У той же час показники 2010-2016 років так і не змогли перевищити навіть докризовий рівень 2009-го.
Незважаючи на деякий приріст капітальних інвестицій і зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, рівень оплати праці в агробізнесі залишається нижчим, ніж в загальному по економіці. Зокрема, так і не вдалося подолати розрив між середньою заробітною платою в цілому по Україні та відповідним показником у сільському господарстві. У 2016 році цей розрив становив майже 1000 гривень. Разом із тим на тлі падіння ділової активності в інших сферах економіки, відносне відставання зменшується, що відбувається за рахунок швидшого росту оплати праці в агросекторі порівняно з іншими сферами економіки.
Розрив між середньою заробітною платою
по економіці загалом і в сільському господарстві протягом 2002-2016 років
Крім низького рівня оплати праці, в сільському господарстві присутній тренд монополізації бізнесу і зубожіння домогосподарств, а також розорення сільських територій, і як наслідок ─ зниження чисельності сільських жителів через міграцію за кордон. Зокрема, випуск сільськогосподарської продукції домогосподарствами знижується на тлі зростання частки підприємств, що входять в інтегровані підприємницькі об'єднання холдингового типу, які продовжують монополізувати родючі чорноземи лісостепової зони України. Якщо в 2004 році домогосподарства забезпечували 60% всього агровиробництва в Україні, то вже в 2016-му їх частка впала до 40%, і продовжує скорочуватися й далі.
Співвідношення випуску продукції сільського господарства
домогосподарствами і сільськогосподарськими підприємствами
протягом 2004-2016 років
Зростання виробництва сільськогосподарської продукції через нарощування обсягів її випуску на сільськогосподарських підприємствах на тлі відсутності передумов зростання добробуту місцевого населення посилює соціальну нестабільність на селі, і відповідно, веде до загальної дестабілізації ситуації в країні. Сільськогосподарські підприємства, що входять у підприємницькі об'єднання холдингового типу, експлуатують значні площі сільськогосподарських угідь, і отримують, таким чином, значні обсяги земельної ренти. При цьому заробітна плата селян, що працюють на цих підприємствах, в реальному вимірі з урахуванням індексу цін виробників істотно не збільшилася.
Актуалізувалася необхідність посилення регулюючої ролі держави в напрямку стимулювання зростання заробітної плати найманих працівників сільськогосподарських підприємств, що виступає необхідною передумовою забезпечення стабільності в сільській місцевості.
За матеріалами: Forbes
Никак. Этот уровень должен зависеть от умственных способностей исполнительной власти. От контролирующей функции государства. Но, к большому сожалению, у нас с этим совсем никак.
© ООО "Агро Онлайн", 2025, support@agro-online.com | Оферта