На що звертає увагу середньостатистичний українець купуючи продукти в магазинах? Так, найперше на ціну! І насправді це сумно, що при вибору харчів ми не керуємось в першу чергу показником якості. Утім, все має свою ціну і ми вже починаємо розуміти, що це нормально, коли органіка, наприклад, коштує дорожче, коли якість чогось варта, коли праця має цінуватися. Про відродження цінностей, нові підходи ведення бізнесу і чому так важливо об’єднуватись Аgronews поговорив з фахівцем своєї справи, спеціалістом з маркетингу громадської спілки "Карпатський смак" Олександром Ковалем.
Олександре, Ви причетні до створення громадської спілки "Карпатський смак" та вже досить відомої торговельної марки «Смак Українських Карпат». Розкажіть, з чого все починалося?
- Спочатку була ідея. У далекому 2010 році на Закарпатті ми почали збиратися з фермерами та однодумцями і спілкувалися про майбутнє, про розвиток, про унікальність та специфічність продуктів нашого регіону, про культуру виробництва та цінності споживачів. Про те, як зберегти те, що вже маємо. Та не лише зберегти, а ще й конкурувати з глобальними індустріальними виробниками. Ну й звісно, ми шукали об’єднання навколо ідеї смаку. Зрозуміли, що якщо говорити лише про одну область, звісно це спрощує задачу. То ж почали думати про Карпати, українські Карпати. Перші фінансування наших ініціатив, в межах Закарпаття були власними. Разом з виробниками ми почали зустрічатись та шукати шлях для розвитку. Окремо слід подякувати центру «Зелене досьє», які у 2010 році організували ознайомчу поїздку до виробників традиційних продуктів у Чехії. Потім на певному етапі, з’явились донори. Це програма Швейцарського бюро співробітництва в Україні, виконавець проекту технічної допомоги та експерти з Дослідного інституту органічного сільського господарства (FiBL). Вони допомогли нам вийти за межі Закарпаття. Вже у 2013 році ми утворили громадську спілку «Карпатський смак» за участі виробників із 4-х областей українських Карпат. Тоді ж виникла ідея ідентифікувати продукції виробників, що входять у спілку «Карпатський смак». Почали працювати над створенням і торговельної марки, яку назвали «Смак українських Карпат». Ми разом погоджували спільні правила, вимоги та критерії відповідності, які гарантує на сьогодні наша марка. Таким чином ТМ «Смак Українських Карпат» це такий собі маркер, що забезпечує та просуває якість регіональної карпатської харчової продукції та охоплює великий асортимент сільськогосподарської продукції. Загалом, основна мета нашої ТМ – посилити конкурентоспроможність аграрного сектору та його ключових гравців в цьому регіоні, з метою стимулювання їх економічно-соціального розвитку. Окрім цього, наша торгова марка створює та покращує позитивний імідж регіону.
Ви кажете, що самі прописували спільні правила, якими керується спілка. Що виявилося в пріоритеті і чим займається спілка сьогодні?
- Завдання, які ставить ГС «Карпатський смак» на сьогоднішній день: розвиток та підтримка ініціатив, захист інтересів, навчання прихильників, просування місцевих традиційних продуктів та рецептів, що виготовляюся з дотриманням критеріїв та відповідають вимогам ТМ «Смак українських Карпат», інформування суспільства про користь натурального харчування, відмова від використання антибіотиків та стимуляторів росту у тваринництві пестицидів, фунгіцидів, гербіцидів у рослинництві; барвників, смакових стабілізаторів при виготовленні продуктів, просування до ринків збуту продукції виробників, співпраця з закладами торгівлі, харчування, що мають знак «Смак українських Карпат». Наші досягнення за останні роки - 21 виробник із Закарпаття, Львівщини, Івано-Франківщини та Буковини. Три сотні позицій серед продуктів харчування, які наші виробники виробляють – це різноманітні сири, з коров’ячого, козячого молока, та звісно овеча бринза, і м’ясні делікатеси з м’яса унікальних порід свиней та корів, і зернові, від популярної без глютенової спельти чи насіння коноплі та унікальних зернових культур для пророщування, овочі, фрукти, соки, натуральні олії, трави, ягоди та гриби, мед.
Асортиментна лінійка готової вітчизняної органічної продукції за останні п’ять років суттєво розширилася. На скільки важливо виробникам щороку додавати до своєї лінійки нові товари, дбати про їхню маркетингову привабливість?
- Звісно коли створюється новий продукт, то ця новинка може зацікавити споживача, та й це хороша причина для активізації рекламної та іншої маркетингової діяльності. Кожен сам приймає рішення, щодо розширення лінії продуктів. Первинним все таки є досвід виробника та технологія, навички робити якісний продукт, навчитись його продавати. Адже, якщо якісна сировина, то й ціна на кінцевий продукт вище ніж на ринку. А продати його складніше. То ж важливо виготовляти те, що можна продати, та працювати на довіру покупців, а якщо є довіра, то й можливість продати нову лінію буде вища.
Чи намагалися вийти на рівень продажів у супермаркетах? Чи стикалися Ви з тим, що українські торговельні мережі мають упереджене ставлення до «органіки» та прагнення заробляти на ній, як на звичайній продукції?
- Запити зі сторони супермаркетів надходять постійно. Окремі виробники продають свої продукти, це їх персональні стратегії та рішення. Об’єднання виробників, це неприбуткова організація, ми не займаємось продажами. Але працюємо над тим, що б створити маркетинговий майданчик, для просування продуктів на ринок. Спілка об’єднує досить дрібних виробників, які виготовляють специфічні продукти, інколи на об’єм та асортимент мають вплив фактори сезонності. Супермаркету треба масштаб та стабільність. Але для наших виробників є й інший ризик, це не знання споживачем їх продукту. То ж вони не можуть собі дозволити, що б продукти лежали на поличках, а потім їм товар повертали, як такий, що не продали. Продукти харчування, що входять у асортимент виробників не є масовими тільки тому, що їх важко масово виготовляти. До прикладу, якщо тварина росте 1,5 року, то перед тим, як із м’яса зроблять ковбасу 4-5 місяців. Шлях від цеху до полички досить довгий. На завтра збільшити об’єм чи масштаб просто нереально. Те ж саме стосується й сиру, зокрема витриманого 3 – 6 місяців. Чи олій, соків, адже вся сировина натуральна, нема барвників, концентратів, не можна просто так взяти та збільшити. Що б збільшити, треба планувати та працювати. Або буває так, що приходить покупець із супермаркету й каже: ми у вас все купимо, це те, що нам треба. А виробник каже: нема, закінчилось. Для того, щоб завтра щось продати, 3-4 місяці тому слід було виробити.
От і відповідь, чому така різниця в ціні на фермерські продукти харчування з індустріалізованими.
- Так. На жаль, для більшості громадян така продукція не завжди є доступно за ціною. Але скрізь, натуральні продукти дорожчі від тих, що у продуктових мережах – іноді навіть у два-три рази. От якщо говорити про натуральний карпатський сир – це концентрований молочний продукт, тут нема домішок, при дозріванні та витримці йде втрата до 40% вологи, то ж його й їсти треба менше. Тобто їсти повільно. У світі такий процес має навіть свою назву - «слоу-фуд». Довга їжа, коли споживачі смакують – а не ковтають. Вони отримують естетичну насолоду від смакування того чи іншого продукту. Тут ще важить питання культури споживання. Ми, українці, часто їмо багато і неякісного. А насправді можна – і треба – їсти менше, але якісних продуктів, і мати з них користь для здоров’я.
Про органічний ринок. Як ви оціните темпи розвитку внутрішнього ринку органічної продукції в Україні? На скільки вони відстають від його справжніх можливостей?
- Переважно українська органічна продукція йде на експорт. Проте сумно, що на експортних ринках ми все ще пропонуємо більше сировину, а не кінцевий продукт. На завоювання довіри, як надійний постачальник потрібен час. Потрібно вивчати аграрний ринок світу. Цю роботу проробляють в Україні професійні асоціації органічних виробників. Але виробнику чекати що хтось за Вас щось зробить не варто. Потрібно інвестувати кошти у навчання та розвиток потенціалу, створення продуктів, просування та реалізації. Це все час та правильні інвестиції. Головне, що ми є на ринку, нас знають, вірять у наші можливості. Все залежить від нас самих.
Стати на шлях виробництва екологічно-безпечної продукції досить ризиковано – додаткова сертифікація, дорожча собівартість готового продукту і відповідно негарантований збут. Тому фактично для наших умов це має бути стилем життя. Як до цього підходять Ваші виробники, чим мотивуються?
- З числа виробників спілки не усі мають сертифікат органічного виробника, на сьогодні таких є 25%. До питання сертифікації кожен приходить по мірі потреб, адже підтвердження, сертифікація це теж інвестиції, які можуть вивести виробника на новий рівень. Ми повинні розуміти, що купівельна спроможність в Україні дуже низька, то ж переважно споживач купує той продукт харчування який є йому доступний. А про збут потрібно думати завжди, це один з індикаторів, для процесу прийняття рішення. Внутрішні інспекції нам доводять, що отримати органічний сертифікат при потребі, нашим виробникам буде не складно, все ж таки рішення за ними, думаю це питання часу.
Чи відрізняється Ваше об’єднання від кооперативів? Чим? Які зобов’язання має кожен фермер, що вступає до спілки?
- На мою думку, одним з головних чинників, навколо чого повинні об’єднуватись виробники – це довіра та ідея. А формат, юридична форма, це вже наступний етап її реалізації. Ми на сьогодні маємо погану історію з кооперативами радянського періоду, та період грантоїдства та фейкових кооперативів, що створені під особу, за кошти донорів. Класичних кооперативів, що задовільнять потреби та інтереси виробників дуже мало: від спільних ініціатив, просування, навчання, використання спільно обладнання, інфраструктури, до створення доданої вартості, через доробку продукції, її реалізації продукції. Чи та чим ми відрізняємось від кооперативів? Нас точно об’єднує ідея, спільна з кооперативами мета — об’єднання зусиль задля просування продукції виробників на ринок. Разом ми багато часу проводимо у дискусіях, щодо пошуку рішень, які об’єднують та приносять користь більшості. Є членські внески, сплата за інспекції (перевірки відповідності критеріям спілки), є сплата за користування маркою «Смак українських Карпат».
Які вузькогалузеві проблеми вам вже вдалося вирішити і чи дає це можливість отримувати додатковий прибуток?
- Перш за все, це об’єднання однодумців, навколо ідеї підтримки культури виробництва та споживання традиційних для українських Карпат продуктів, а також відкриття унікальної на сьогодні гастрономічної екскурсії та дегустації у Львові, де виробники можуть та мають право представити свій продукт споживачу, без посередників. Тобто тепер є майданчик для представлення потенціалу та формування культури споживання продуктів. Це своєрідна платформа підтримки дрібних виробників, які часто не мають знань, досвіду виходу на ринок.
Ви маєте закордонний досвід роботи в аграрному маркетингу, чим саме відрізняються європейські сільськогосподарські кооперативи та спілки від українських на Ваш погляд?
- Для власного розвитку ми постійно вивчаємо кращі практики за кордоном, тим самим перевіряємо де ми є. Чим вони відрізняються від нас? Можливо тим, що там не було радянської влади, яка у нас знищила власну справу, та віру у себе. Але за кордоном таку діяльність, як здійснює спілка «Карпатський смак» підтримує муніципалітет, регіон, держава. Тому, що це є гордість та імідж краю, де виготовляється продукція. В Україні поки таке питання не стоїть.
Де можна побачити і придбати продукцію Вашої ТМ?
- Нами створено спільний гастрономічний туристичний маршрут «Смак українських Карпат», що об’єднує виробників, які пропонують послуги дегустації продукції на господарствах. Так вони напряму мають змогу не лише реалізувати продукти, але навчити культурі споживання, смаку споживачів. А головне, ми створили такий собі інформаційно-освітній проект, разом з музеєм народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицього «Шевченківський Гай» у Львові, де на території садиби Зарічево спілка виробників проводить гастрономічні екскурсії та дегустації продукції, розповідаючи про Карпати, традиції, автентичність та особливості господарювання їх жителів.
Гастроподорожі. Звучить як диковинка. Втім Національна туристична організація визнала 2018 рік роком гастрономічного туризму в Україні. Це насправді щось нове для українського споживача чи туриста? Ви розповідаєте про культуру краю через страви?
- У мене зустрічне питання. Як часто коли Ви вживаєте їжу, то вивчаєте свій власний смаковий досвід? Що Ви про це знаєте, думаєте? Уявіть собі музику гуцулів. Що Ви одразу згадаєте? Танець, яскраві костюми, музику. А в музиці? Звуки трембіти, цимбалів, дзвоників, дримби та інших інструментів. Тобто Ви можете уявити структуру музичного виконання, та виявити те, що Вам найбільше цікаво. Ви можете уявити початок твору, відчути емоції музикантів та виконавців, розуміти зміст. Швидше за все, Ви точно зможете виокремити елементи, які Вам найбільше подобаються, це будуть і слова, рухи, ритм, стиль виконання та звісно інструменти. А під час прийому їжі? Можете описати, що Ви про неї знаєте?
Це справді дуже цікаво. А тепер спробуйте описати Ваш улюблений сир? Який він? Молодий чи витриманий. Наприклад з коров’ячого чи козиного молока. Чому, Ви наприклад більше всього любите саме його? Звісно це може бути аромат, післясмак. А чи думали Ви над його походженням? Над тим, хто його виготовляє, в яких умовах, з якими цінностями? Та що все це означає для жителів та традицій регіону виробництва? Принципи гастрономічного туризму дуже прості. Спробувати продукт лише у місцях його виробництва. Як результат, турист зможе міцно зв’язати в своїй пам’яті і своїй уяві смак, аромат, технологічні особливості, унікальні характеристики, таємниці виробництва, історію, легенди, в залежності від району (низовина, гори), культури (бойківська, лемківська, гуцульська, долинянська, угорська, словацька, румунська та інша). Це спеціалізований вид туризму, що має на меті дегустацію, споживання, купівлю сиру безпосередньо у виробника (на фермі, у спеціалізованому магазині, сироварні, дегустаційному залі, ярмаркові чи фестивалі).
Ви складаєте враження відкритої людини, яка живе ідеєю і готова ділитися своїм позитивним досвідом, підкажіть які є механізми взаємоспівпраці з потенційними однодумцями? Де вони можуть скористатися Вашим досвідом і, можливо, приєднатися у Ваші ряди? Чи маєте Ви можливість надавати будь-яку допомогу бажаючим розвиватися Вашим шляхом?
- Ми відриті до співпраці. Спілка лише в цьому році провела вже три круглі столи на Прикарпатті, Буковині та Львівщині на тему «Маркетинг території, через регіональні продукти», де розповідаємо про наш досвід, закликаємо виробників об’єднуватись навколо своїх ідей та продуктів, формувати професійні зв’язки та разом співпрацювати. Окрім того, було десяток презентацій на різноманітних форумах, зокрема по темі гастрономічного туризму в Україні. То ж ми формуємо тренд. Також ми маємо Інтернет-сторінку спілки https://tuca.com.ua, це теж можливість встановлювати прямі контакти між виробниками та споживачами.
Ви називаєте свою роботу - маркетингом довіри. А що для Вас є довіра?
- Віра в себе, у свою роботу та свій продукт та своїх споживачів. Це перш за все позитивні взаємостосунки між людьми. Не варто прагнути бути сотим в асортименті, краще бути першим в уяві свого споживача, саме над цими переконаннями треба працювати. Це складно звісно, але ніхто не казав, що буде легко. Це задачі маркетингу, над якими ми й працюємо.
Вікторія Козак Agronews
© ООО "Агро Онлайн", 2024, support@agro-online.com | Оферта