Фабрика Roshen, що належить президентові України Петру Порошенку, пропрацювала в Липецьку 13 років. Це було одне з найбільших виробництв міста, продукція Roshen продавалася не лише в усі регіони Росії, а й за кордон.
Навесні 2017 року Слідчий комітет Росії заарештував рахунки фабрики у справі про шахрайство. Тоді ж виробництво зупинилося.
Торік улітку фабрику законсервували — близько 700 співробітників скоротили, залишивши лише кілька десятків стежити за порядком.
Громадське побувало на фабриці, щоб зрозуміти, чим нині живе підприємство.
Roshen у Липецьку мав два майданчики — один у центрі міста, інший — у селищі Сєнцово, у 20 кілометрах від міста. Ще один майданчик планували відкрити в селі Косирево, неподалік Липецька, але будівництво зупинили у 2015-му, в рік коли об'єкт мали вводити в експлуатацію.
На фабриці нині залишилося кілька десятків людей — це охорона і технічний персонал, що стежить за обладнанням. Щойно фабрика знову запрацює, його необхідно буде швидко привести до ладу й запустити. Тут ніхто не має сумнівів, що це станеться.
В адміністративній будівлі Roshen у центрі Липецька нас зустрічає Юрій — начальник охорони. Йому близько 60 років, на Roshen працює від дня заснування фабрики.
Українські журналісти приїжджали в Липецьк кілька разів, уже після 2014 року. Ставши президентом, Порошенко пообіцяв продати бізнес, проте слова не дотримався. Виробництво, яке успішно працює в Росії, викликало особливу критику. Тоді фабрикою і зацікавилися. До 2014 року сюди приїжджали хіба що місцеві журналісти — робити репортаж про «маленьку Європу в центрі Липецька». Юрій кілька разів підкреслює, що такого виробництва, як на Roshen, не було ніде в Росії:
«Я, звичайно, не можу сказати за всіх. Але щодо кондитерки ніби в курсі. Так ось, ніде такого не було. Такого рівня, дійсно європейського, такого масштабу не було ніде».
Цех у центрі міста найменший — тут виробляли карамельні цукерки й вафельні тортики, щоправда здебільшого на замовлення. Юрій проводить екскурсію територією, засипаною снігом. Зітхає: раніше, навіть у найзасніженішу погоду тут завжди чистили. Показує на кілька машин біля паркану: «Ось і все, що залишилося. А раніше тут стільки машин було... Не порахувати».
У цехах дуже холодно, навіть холодніше ніж на вулиці — опалення давно немає, освітлення залишилося не скрізь. Обладнання фабрики упаковано в плівку і виглядає самотньо посеред великого приміщення. Хоча у повітрі досі солодкий запах. Підлога липка, з карамелевими патьоками. Слизько, як на липецькій ожеледі.
Коли у 2014 році Петро Порошенко став президентом, на фабриці майже ніяк не відреагували. Хоча Юрій каже, що бували випадки, коли водіїв виловлювали й били за роботу на «фашистській фабриці». Але таке траплялося рідко. Головне, що знали про фабрику — тут добре платять і хороші умови. А інше не мало значення.
«Ну, казали, звичайно, що фабрику можуть закрити, — розповідає працівник. — Але сподівалися, що все буде нормально. Що працюватимемо, як працювали, залишаться тільки ділові стосунки. Президент президентом, а бізнес бізнесом».
© ООО "Агро Онлайн", 2025, support@agro-online.com | Оферта