Це історія Еко-Лавки - найбільшої в Україні мережі магазинів екологічно чистої продукції, яку розповів один із засновників Олександр Петренко.
"У нас не було конкретної ідеї відкрити Еко-Лавку. Все починалося досить прозаїчно. Ми з партнерами працювали менеджерами з продажу в одній невеликій IT-компанії. Коли в 2011 році компанія закрилась, то ми почали думати, що робити далі", - розповідає Олександр Петренко.
Ще на попередній роботі вони познайомились з цікавим проектом – лікувальний мул "сапропель".
"Це таке багно, яке використовують у вирощуванні рослин, як міндобрива. Також його використовують, як косметичний засіб. На основі цього бруду побудовані опікові центри. Тоді ми познайомилися з людиною, у якої було озеро сапропелі в Київській області. В результаті, вирішили продавати сапропель. Створили компанію, яка почала розливати мул в банки", - говорить він.
"Ми – це чотири партнери. Я (Олександр Петренко), Андрій Петрина, який зараз в Еко-Лавці займається персоналом, Гліб Кочержинський - займається комерційною діяльністю і Тетяна Юхновець – займається всім, що стосується IT", - пояснює Петренко.
Друзі самі продавали мул на базарах. Продажі йшли мляво, однак вони зрозуміли одну важливу річ - люди цікавляться еко-продукцією. Це було для них поштовхом. Спочатку вони додали до асортименту екологічні миючі засоби, а згодом почали шукати інші екологічні продукти і продавати їх.
В результаті у них з'явився інтернет-магазин I-Eco. В створення якого вони вклали лише 10 тис. грн, оскільки зробили сайт, використовуючи безкоштовний код. Далі друзі орендували невеликий склад, почали закуповувати продукцію, розфасовувати і самостійно розвозити клієнтам інтернет-магазину.
Однак в процесі стало зрозуміло, що реалізація еко-продукції через інтернет-магазин має мінуси.
"Бувало привозиш продукти на 1000 гривень, а людина не відкриває двері. Друга велика проблема – це логістика. Люди стають все більш вибагливими і хочуть, щоб ти їм привіз точно в той час, коли їм зручно. Вони не готові цілий день чекати і це нормально. Тому ми вирішили відкрити оффлайн магазин, стаціонарну точку на ринку недалеко від нашого першого складу, який знаходився поруч з метро Героїв Дніпра (Київ)", - розповідає Петренко. – "Це був навіть не магазин, а ларьок на ринку, де ми почали продавати продукцію, яку возили через інтернет-магазин (молочну п-цію, ковбасні вироби та хліб), але крім м’яса, овочів і фруктів".
Перший магазин Еко-Лавка окупив себе за два місяці.
"Це був для нас сигнал і ми вирішили відкривати наступний магазин. Якщо перший магазин ми відкрили у вересні 2011 року, то наступний через чотири місяці на Позняках. За рік у нас уже було чотири магазини".
Гроші на відкриття нових магазинів партнери брали з обороту.
"Вкладали абсолютно все, що заробляли. Грошей тоді вистачало лише на те, щоб не вмерти з голоду. Хоча у кожного вже була сім’я, яку потрібно було забезпечувати", - розповідає Петренко.
Відкривши чотири магазини вони зрозуміли, що ринок абсолютно пустий. У ніші еко-продукції було лише декілька невеликих магазинів.
"Щоб зайняти ринок у нас було два шляхи – брати банківські кредити, або продавати франшизи. Обрали другий варіант, оскільки кредит нам не дали", - каже засновник Еко-Лавки.
Перші покупці франшизи з'явились взимку 2012 року. Це були їхні знайомі з Києва. Щоб підтримати їх і відточити модель, засновники Еко-Лавки стояли за касами разом з першими франчайзі. З того часу мережа виросла до 100 магазинів. 30% - особисті магазини засновків. Все інше – франчайзинг.
"Щоб стати нашим франчайзі потрібно десь 350-450 тисяч гривень на один магазин. Це повністю бізнес під ключ. Сюди також входить вступний внесок – 65 тисяч гривень. Ми працюємо не тільки з концепцією і торгівельною маркою, але і супроводжуємо нашого франчайзі, надаючи певні послуги. Це послуги консалтингу, навчання персоналу, пошуку та доставки продукції. За ці послуги франчайзі платить 3% з обороту в місяць".
Політика мережі передбачає однакові умови по всіх магазинах, включаючи ціни і асортимент. Продукція постачається в магазини з розподільчого центру.
За словами підприємця, рентабельність магазину становить 8 - 13% від обороту. Залежить від вартості оренди приміщення і комунальних послуг. Окупається магазин в середньому за рік-півтора. Олександр каже, що людина, яка придбала франшизу і окупила відкриття точки, в місяць може заробляти чистими 5 тисяч гривень, а може 100 тисяч.
"Є три фактори від чого це залежить: якість локації, якість продавців консультантів і наскільки якісно робляться замовлення. Також дохідність залежить від того, як людина веде фінансову частину проекту. Нормальний оборот магазину повинен бути хоча б 200 тисяч в місяць", - пояснює він.
"Однак сьогодні ми продаємо франшизу лише тим людям, у яких впевнені. Людям, які пройшли стажування і зрозуміли, що їм це цікаво. Якщо купити бізнес на емоціях, а потім зрозуміти, що вліз в халепу, то успіху не буде", – каже Олександр. - "Проте навіть консультуючи, 100%-х гарантій ніхто дати не може. Якщо точка неуспішна, то ми їй змінюємо локацію. Якщо людина не займається проектом і проект погано йде, то ми закриваємо проект".
"Були точки, які закривались як по франшизі так і наші. Вгадати на 100% і місце і партнера важко. Наразі у нас лише 10% точок, які я вважаю несильними. 90% - це ті, хто заробляють, зростають".
Як відбирається продукція для Еко-Лавки?
"Продукція постачальників перевіряється через лабораторії. Ми ніколи не звертали увагу на назву "органіка". В більшій мірі це маркетинг. Що для нас є еко-продуктом? Це продукт, який має найменшу кількість домішків. Тому Еко-Лавка – це не магазин органіки, це просто якісні продукти, максимально наближені до еко-направленості".
"У нас на сайті є розділ для виробників. Якщо виробники хочуть до нас зайти, вони повинні виконати певні умови. Спочатку подати заявку, потім ми зустрічаємося, вони привозять нам на пробу продукцію. Ми її дивимося, заставляємо здати на перевірку в лабораторію, або самі здаємо. Далі вже приймаємо рішення, чи будемо ми з ним працювати, чи ні. Звичайно, ми звертаємо увагу на те, як товар буде продаватися. Є дуже багато класного продукту, який не продається", - говорить Петренко.
В тиждень продукцію на пробу привозять від 5 до 15 виробників. Відсоток відмов становить 70%.
"Чому нас люблять виробники? Ми отримуємо товар і відразу розраховуємося за нього. Вважаю, що бізнес – це коли працює стратегія win-win. Виробник – це бізнес партнер, з яким потрібно працювати. Якщо він буде заробляти гроші разом з тобою, він буде задоволений і буде давати для тебе кращі умови, кращий продукт. У нас така стратегія", - пояснює підприємець.
Крім Еко-Лавки у партнерів є власне виробництво. Це два підприємства з виробництва кондитерських виробів та напівфабрикатів (пельмені, вареники, млинці). Продукція виробляється лише для мережі магазинів. За словами Петренка, проблем зі збутом власного продукту немає. Однак є проблеми з кадрами.
"Після того як ввели безвіз з ЄС, почалися масові виїзди. Дуже мало людей, які дійсно готові працювати і заробляти. Ми втрачаємо потенціал робітничих людей. Проблема з персоналом в Україні просто критична", - говорить він.
А працівники Петренку потрібні - в Україні повним ходом набирає популярності тренд на здорову продукцію і мережа Еко-Лавки, за його словами, зростає на 20% в рік.
Розмір річного доходу та прибутки Петренко назвати відмовився. Говорить, що не бажає зайвої уваги з боку різних органів.
"Коли ти починаєш працювати і стаєш популярним, то тобою відразу починають цікавитися різні компанії, різні органи. В часи Януковича було багато ходоків: пожежники, санстанція, товариство прав споживачів", - каже він. – "За нової влади нам зламали касові апарати і запрограмували, щоб на чеках видавали сепаратистські гасла. Потім прибігли Корчинський та Ківа, обізвали нас сепаратистами. Це показали по всім телеканалам. Вони намагалися дискредитувати нас. Від кого це було завдання – до кінця ніхто не знає. Ми подали до суду і нас визнали потерпілою стороною. Було доведено, що касовий апарат був зламаний не нами, а сторонніми особами".
За матеріалами: biz.censor.net.ua
© ООО "Агро Онлайн", 2025, support@agro-online.com | Оферта