Останнім часом спостерігається сплеск зацікавленості до вирощування птиці у присадибних господарствах: це дає значну прибавку до сімейного бюджету і водночас не є занадто трудозатратним. Яку ж свійську птицю вибрати для розведення? Щоб і не хворіла, і м'ясо було смачним, та щоб же й вигідно було… Питання, які майже кожен птахівник-аматор щороку ставить перед собою.
Віднедавна на ринках поряд з курчатами, гусенятами, каченятами з’явилася закордонна птиця - муларди. Більшість продавців називають їх гібридами качок, але деякі розказують про породу, яку можна декілька поколінь розводити у власному господарстві. Так, що це за птиця і чому сьогодні вона у тренді? На що треба звернути першочергову увагу при її розведенні? Про це говоримо з доктором сільськогосподарських наук, професором, завідувачем кафедри технології кормів і годівлі тварин Сумського національного аграрного університету Юрієм Бондаренком.
- Отже, що ж це за птиця – мулард?
Каченят часто ще називають «мулатками», бо вони білі, як пекінські качки, а на голові - чорна цятка. Це ознаки найбільш поширеного в Україні кросу, завезеного з Угорщини або Польщі. Хоча насправді муларди бувають різних забарвлень, і вони є класичними гібридами, які отримані у Франції шляхом схрещування високопродуктивних батьківських ліній мускусних і материнських ліній пекінських качок. Ці качки належать до двох окремих видів, відносно віддалених генетично, і походять від різних предків: пекінська качка, як і інші породи наших качок, походить від дикої євразійської качки крякви та південноамериканської мускусної качки. Індокачки (ще одна назва цих качок) невибагливі до зовнішнього середовища, витривалі, мають гарний імунітет, обходяться без води для плавання. Самці деяких мускусних порід досягають ваги у 6 кг, а самки 3-3,5 кг. Але хімічний склад і смакові характеристики м’яса значно відрізняються від євразійських порід. М'ясо індокачок за забійними характеристиками наближене до цих порід, але за хімічним складом є кращим. Жиру в тушці не 39, а 23%, а протеїну у м’ясі не 16, а 19%. А це майже стільки, як у молодняку курей та індиків. Загальна маса м’язів, тобто чистого м’яса червоного кольору, вища, ніж у інших порід качок, і не має специфічного присмаку, який з’являється у водоплавних птахів.
Схрещування двох вказаних генотипів качок дозволяє поєднати найкращі риси в їхніх потомках. Наприклад, мускусні качки повільно ростуть, мають виражений інстинкт насиджування, але їх м'ясо більш високої якості, а пекінські качки більш плідні, масивні, але вони мають схильність до ожиріння. Їх потомки першого покоління - каченята-муларди, характеризуються високою енергією росту і гарною збереженістю. Їх можна вирощувати як великими партіями у промислових умовах, так і невеликими групами у фермерських і присадибних господарствах.
Але у мулардів є одна важлива особливість - потомства давати вони не можуть, оскільки міжвидові гібриди майже завжди стерильні. Тому оголошення про продаж каченят породи «мулард» не відповідає дійсності: це гібриди виключно першого покоління. Тобто каченята вилупилися, зросли, їх забили і з'їли.
- Які є особливості та тонкощі вирощування мулардів?
- Вирощувати каченят-мулардів насправді не складно. Вони спокійні, охайні й невередливі. Гібриди характеризуються високою резистентністю до хвороб і майже не потребують вакцинації. Каченята адаптуються до різних технологій вирощування: від великогрупової промислової до органічної. Варіабельні підходи забезпечують передзабійну середню масу мулардів на рівні 4,0-4,2 кг, але в різні терміни вирощування (інтенсивний – 84 дні, напівінтенсивний – 120 днів, екстенсивний – 150 днів). У будь-якому випадку при виборі ступеня інтенсивності технології потрібно враховувати вартість кормів та їх доступність. Наприклад, у випадку, коли в господарстві є велика кількість дешевих зерновідходів, екстенсивне вирощування може бути більш економічно доцільним.
За будь-якого варіанту вирощування у перший місяць життя каченят годують досхочу п’ять разів на добу повнораціонним гранульованим стартовим комбікормом. Така комплексна годівля забезпечує середню масу місячних мулардів на рівні 1,2 -1,3 кг при витратах корму 2,4 кг на голову. Слід додати, що для каченят життєво необхідною є мінеральна підгодівля: в окремій годівниці повинна бути крейда, яєчна шкаралупа, черепашки, вапняк або дрібний гравій.
- Які умови потрібно забезпечити, аби каченята добре росли й були здоровими?
- Утримувати гібридів нескладно - умови практично такі ж, як і для інших качок. Найчастіше це закрите приміщення, захищене від холоду й дощу, а також двір для вигулу. Рекомендовані норми загородки - 1 кв.м на одну птицю, норми приміщення - 1 кв.м на дві птиці. У перші 5 днів потрібна температура 20-22оС у приміщенні і 28-30оС - біля каченят. Після першого тижня життя її поступово знижують, доводячи до 18оС. Спочатку освітлення повинно бути цілодобовим, але поступово світловий день доводять до 16 годин. Вирощувати потрібно неодмінно на глибокій підстилці, застосовуючи старе сіно, солому, а то й стружку, пересипавши їх вапном-пушонкою. А ось тирсу у перші дні краще не використовувати, оскільки пташенята її скльовують, що може викликати падіж. Якщо погода тепла, мулардів вже через пару днів після появи на світ поступово привчають до вигулу. Слід зазначити, що використовувати водойми при вирощуванні гібридів не тільки необов’язково, а й не бажано.
- Яке на смак м'ясо мулардів?
- М'ясо мулардів дуже смачне, темне на вигляд і за смаком нагадує яловичину. Його можна тушити, коптити, консервувати, використовувати для фаршу і. т. ін., оскільки воно більш пісне, ніж у кросів пекінської породи. За даними фірми Грімо, білі муларди кросу CF15 у 12 тижнів (84 доби) мають середню передзабійну живу масу 4,2 кг. Витрати корму на 1 кг приросту живої маси становлять 2,53 кг, тоді як у вихідних ліній вони більші (мускусні – 2,75 кг, пекінські – 2,60 кг). Слід також відзначити інші технологічні особливості мулардів: селезні більші за качок на 12-20%, а не удвічі, як у мускусних качок, а при використанні примусової відгодівлі (коли качок садять в ящики, накривають, не дозволяючи вставати, і вдосталь годують кукурудзою) маса печінки після 24 набивок становить 500-600 г і більше.
При виробництві у промислових масштабах жирної пташиної печінки (знаменита фуа-гра) в Європі зараз широко використовують саме мулардів, а не гусей, як раніше. Їх можна відгодувати значно швидше (за два тижні), і при менших витратах кукурудзи, а тушка птиці не є побічною продукцією, а користується також добрим попитом. Середня вага тушки - 2,5-3,5 кг. Вага філейної частини становить 760-810 г. Зараз м'ясо цієї гібридної птиці знаходиться на піку популярності у багатьох країнах Європи. Крім дієтичного м’яса і цінної печінки, з кожної голови при забої можна додатково отримати біля 150 г природного утеплювача – пухо-пір’яної сировини для легкої промисловості.
Якщо ви зацікавилися вирощуванням мулардів, то утримувати каченят-гібридів на власному подвір’ї можливо, але складно й клопітно. Цей селекційний процес потребує знань, умінь і досвіду. З огляду на це майже вся птиця в Україну завозиться у вигляді каченят або яєць для інкубації. При покупці мулардів звертайте увагу на зовнішній вигляд каченят та вимагайте документи про їх походження і ветеринарне благополуччя батьківського стада.
За матеріалами: прес-служба СНАУ
© ООО "Агро Онлайн", 2025, support@agro-online.com | Оферта