ФАО та ЄБРР презентували бізнес-плани із зернової відгодівлі та переробки ВРХ.
24 листопада відбувся перший в Україні конгрес виробників та експортерів яловичини Ukrainian Beef Congress. Подія була організована за підтримки ФАО та ЄББР спільно з Асоціацією виробників молока та Українською радою експортерів продовольства. Ми скористалися нагодою розпитати Андрія Ярмака, керівника м’ясного проекту ФАО в Україні про деталі того, що було презентовано на конгресі.
AgroNews.ua: Українське скотарство, традиційно, має молочний напрямок. Чому Ви вважаєте яловичину перспективним напрямком?
Андрій Ярмак: Справа в тому, що тільки 50% телят народжується теличками, які будуть потенційно давати молоко. А ще стільки ж народжується бичків, і їхнє майбутнє, до початку наших розробок в напрямку відгодівлі, було досить сумним – їх, переважно, забивали в віці кількох днів та відправляли на переробку на м’ясо-кісткове борошно. Зараз ми говоримо про 1 млн. бичків щорічно.
Отже, ми вже маємо ресурс, що є, фактично, безкоштовним. Для порівняння, бички м’ясних порід коштують вже при народженні кілька тисяч гривень.
AgroNews.ua: Під час Конгресу ви презентували бізнес-плани зернової відгодівлі та забою. Наскільки вони обґрунтовані?
Андрій Ярмак: Ми зацікавилися тим, що ж роблять з бичками молочних порід в інших країнах, де багато молочних корів. Причому нам були цікаві ті країни та регіони, де, як і у нас, трава росте не круглий рік. Виявляється, в цих країнах вже давно відгодовують молочних бичків на концентратному раціоні в фідлотах – великих відгодівельних майданчиках, попередньо каструвавши їх. Відгодівля йде до ваги 600-700 кг, і навіть більше. При цьому мармуровість м’яса, за що ціняться стейки в країнах, де існує культура їх споживання, виходить навіть краща, ніж у м’ясних порід.
Потім ми вивчили світовий ринок яловичини, щоб зрозуміти, де подібні стейки користуються найбільшим попитом, та хто його задовольняє, і з’ясували, що найпривабливішим ринком збуту є Близький Схід. При цьому понад 90% продукції ці країни отримують з Бразилії, Австралії, Індії, США, Нової Зеландії та Аргентини, тобто країн, що знаходяться на відстані понад 10 тис. км! Але Україна знаходиться поряд, тому має величезні логістичні переваги!
Ми організували торговельні місії до країн Близького Сходу, і з’ясували, що попит на нашу продукцію там величезний. А також зібрали інформацію про закупівельні ціни на різни види м’яса.
Після цього, ми найняли найкращих міжнародних фахівців з зернової відгодівлі молочних порід ВРХ та фахівців забою, які досконало вивчили ситуацію в Україні та розробили ці детальні бізнес-плани.
Це фактично готова інструкція для виробників та переробників. Вони дуже детальні, з технологічними та фінансовими викладками, раціонами відгодівлі, що враховують специфіку України.
До речі, всі ці матеріали доступні не тільки для учасників події – вони знаходяться у вільному доступі.
Посилання для завантаження:
Інтенсивна зернова відгодівля молодняка ВРХ
Організація роботи комплексу забою та первинної переробки ВРХ
AgroNews.ua: Поговоримо детальніше про зернову відгодівлю бичків молочних порід. Почнемо з ринку. Які реальні перспективи в України отримати свій шмат пирога на ринку яловичини?
Андрій Ярмак: З точки зору ринку насправді все прекрасно: ми знаходимося на 10-15 тис. км ближче до основного ринку збуту яловичини (Близький Схід), ніж наші конкуренти, які ним зараз володіють повністю: США, Бразилія, Аргентина, Австралія.
Це єдиний вид м'яса, по якому ЄС є дефіцитним, і дефіцит буде лише поглиблюватися. Отже, відкрити доступ до цього ринку нам буде досить просто.
Ми вже маємо відкритий ринок Китаю по яловичині. Перспективи там величезні.
AgroNews.ua: Що ж ці ринки потребують, в яких кількостях? І що ми можемо запропонувати?
Андрій Ярмак: Ці ринки потребують готову продукцію, а саме вакуумований витриманий стейк, різні охолоджені відрізи, субпродукти. Зараз Україна, переважно, пропонує або живих бичків, відгодованих до низьких кондицій (фактично не яловичина, а телятина), а також заморожені пів-туші або ковбаси. Ці продукти нікому не цікаві.
AgroNews.ua: Чому ми пропонуємо заморожені півтуші? Чому не свіжі відрізи?
Андрій Ярмак: Хороше питання. Справа в тому, що у нас на жодному підприємстві немає обсягів переробки, які б дозволили завантажити контейнер за добу або за дві, щоб експортувати свіжу продукцію. Тому виробники вимушені заморожувати півтуші, накопичуючи об’єми.
Крім того, внутрішній попит на відрізи яловичини/телятини настільки низький, що обсяги глибокої переробки ще менші. Тому шансів зібрати експортну партію продукції немає ніяких.
Щоб працювати в сегменті свіжої охолодженої продукції, потрібно виробляти хоча-б один контейнер на два дні, або, краще, на день. Тобто 20 тонн готової продукції глибокої переробки. Це еквівалент 45 тис. бичків на рік. Зараз жоден з переробників в Україні не може цього запропонувати.
Отже, одна з ключових проблем – відсутність масштабної глибокої переробки. Крім того, проблема в сировині.
Чи дорого коштує переробка? Абсолютно ні! Інвестувавши близько 6 млн доларів США, можна отримати щорічний оборот майже в 60 млн! Справді унікальна можливість, але є одне «але» - потрібні кастрати відповідної вгодованості та в відповідних кількостях.
Ще раз наголошу, що ринкам Близького Сходу потрібна яловичина, а ми, переважно, виробляємо телятину. Ринкам потрібно м'ясо кастратів, а у нас, переважно, некастровані бички.
AgroNews.ua: Де ж брати цих кастратів в такій кількості, та як їх довести до 500-600 кг ваги?
Андрій Ярмак: Згідно наших підрахунків, комерційно доцільний розмір фідлоту для відгодівлі кастратів складає 4 тис. голів. Жодне підприємство не має такого поголів’я. Найкращий вихід – кооперація. Можна й скуповувати у інших, але потрібно купувати бичка в перші дні після народження і тільки з подібним генетичним потенціалом, щоб можна було оптимізувати раціони та бізнес-процеси.
Кастрати мають бути на концентратному раціоні, щоб отримувати високу мармуровість та вагові кондиції. Ми маємо найнижчі ціни на корми в світі, але й далі експортуємо фуражне зерно та шроти олійних, замість того, щоб перетворювати їх на високоцінний товар – стейк.
Крім того, перевага, яку отримують промислові підприємства – 100% ідентифікація тварин, що дозволяє розраховувати на відкриття доступу до ринку ЄС.
AgroNews.ua: Невже ЄС, що має велике поголів’я ВРХ, не забезпечує власних потреб?
Андрій Ярмак: Насправді ЄС є найбільшим імпортером яловичини та телятини в світі. Значно більшим, ніж країни Близького Сходу. Це пов’язано з досить дорогими кормами та обмеженістю земельних ресурсів для масштабного виробництва яловичини. Крім того, значна частина країн ЄС не має такої культури споживання яловичини, як арабські країни. Але там теж все більше мусульманського населення, якому потрібна справжня яловичина, мармурова та з сертифікатом Халяль. До речі, в ЄС дуже обмежений ритуальний забій худоби, в той час, як в Україні такої заборони, поки що, немає.
AgroNews.ua: А що робити з субпродутами? Чи буде на них попит?
Андрій Ярмак: На Близькому Сході попит на субпродукти є, адже там є абсолютно різні країни за рівнем доходів. В той же час у нас зараз відкритий доступ до найбільшого світового ринку субпродуктів яловичини і взагалі яловичини в цілому, якщо брати одну країну. Мається на увазі ринок Китаю. Тому проблем з реалізацією всього, що отримується внаслідок глибокої переробки, не повинно виникнути. Звичайно, варто інвестувати в маркетинг, бо про нього, у нас, дуже часто забувають.
AgroNews.ua: Більше половини поголів’я ВРХ утримується в господарствах населення. Чи зможуть вони скористатися перевагами зернової відгодівлі?
Андрій Ярмак: Бичків від населення теж можна використовувати, адже там поголів’я навіть більше, ніж в промислових підприємствах!
Наприклад, підприємство, що має фідлот, може укладати договори з домогосподарствами, та за власний рахунок покривати молочних корів спермою м’ясних бичків з обов’язком викупу бичка або телички. Народжений бичок каструється та відгодовується з перших днів життя в фідлоті. При цьому, він має навіть більший потенціал завдяки наявності м’ясної генетики. Населення отримує додаткове джерело доходів без жодних додаткових витрат.
Паралельно буде вирішуватися і найбільша проблема худоби від господарств населення – відсутність ідентифікації.
Відразу потрібно сказати, що все це можна зробити в менших масштабах, але тоді й зиск буде значно меншим. Окупність переробки буде довшою, собівартість відгодівлі – вищою, а ціна на продукцію нижчою.
AgroNews.ua: Поговоримо про цифри. Скільки можна заробити на зерновій відгодівлі молочних бичків?
Андрій Ярмак: За умови ефективної реалізації подібної стратегії, собівартість відгодівлі буде на рівні 1,2-1,4 долара США за кілограм, а чиста ціна реалізації в перерахунку на 1 кг живої ваги, якщо одна компанія або кооператив контролює також і забій, і експорт – не менше 3,5 доларів США за кг. Витрати на забій та обвалку будуть відносно невеликі в порівнянні з ціною.
Такі цифри отримуємо лише за умови глибокої обвалки в потрібних обсягах необхідного рівня відгодованості бичків/кастратів. Продукти мають бути сертифіковані як халяльні.
Для того, щоб отримати ці цифри, потрібно продавати все, а не лише стейк.
Таким чином Україна могла б, теоретично, експортувати продукції на суму до 2 млрд. доларів, порівняно з сьогоднішніми 200-300 млн.
При цьому ми б, в значній мірі, диверсифікували канали реалізації фуражних зернових, створивши внутрішній попит на них, та краще використовували субпродукти переробки зерна та цукрового буряку, які зараз, подекуди, просто утилізуються.
AgroNews.ua: Раніше ви спільно с УФЕБ презентували довідники експортера м’ясних та молочних продуктів. Розробка таких матеріалів – це і є завдання інвестиційного відділу ФАО?
Андрій Ярмак: Ринкові дослідження – важлива частина роботи Інвестиційного центру ФАО. Наше завдання – збільшувати інвестиційний потенціал, сприяти створенню ефективних ланцюгів додавання вартості продукції та розробляти практичні рекомендації та інструменти.
Для створення посібників експортера ми дуже детально вивчили світовий ринок м’ясних та молочних продуктів, сконцентрувавшись на регіонах, які є найбільш цікавими для України – Близькому Сході та Північній Африці, Азії та Субсахарській Африці. За такими дослідженнями стоять місяці роботи експертів, десятки поїздок та зустрічей. Ми також провели цілий ряд тренінгів, круглих столів та конференцій, присвячених можливостям розвитку експорту.
В Україні є звичка жалітись на нестачу грошей. Насправді, грошей на ринках достатньо. Чого недостатньо – це інформації, знань та фахівців. І саме це ми стараємося компенсувати, решта – за виробниками та експортерами.
AgroNews.ua
© ООО "Агро Онлайн", 2024, support@agro-online.com | Оферта