Цукровий буряк – культура непроста, але корисна. Плюси та мінуси вирощування буряків з агрономічного погляду

Современная агрономия: прозрачная, управляемая и прогнозируемая

Подробнее

Подробнее

Фото: SuperAgronom.com

Цукровий буряк

Спочатку про негатив у вирощування цукрового буряку

 Головні недоліки цукрових буряків у розрізі агрономії:

 Швидке виснаження ґрунтів та значне погіршення їхньої якості у коротких сівозмінах.

• Висока чутливість до впливу зовнішніх факторів: несприятливих кліматичних умов, нестачі вологи, шкідників, хвороб.
• Висока чутливість до недоліків технології та строків проведення робіт: наприклад, кожен додатковий день запізнення із сівбою від оптимальних термінів знижує урожайність цукрових буряків на 0,2—0,5%. А у деяких регіонах ця цифра може доходити й до 1,2—1,5%. Тобто на тиждень із сівбою запізнилися — одразу втратили до 10% урожаю.
• Доволі складний контроль хвороб, які дуже «полюбляють» саме цукрові буряки. Причому останніми роками все більшого значення набуває і боротьба з хворобами листя. Якщо раніше основну увагу звертали на хвороби коренеплоду, то тепер і листя потребує певного захисту для формування хорошого урожаю.
• Висока чутливість до забур’яненості посівів: навіть незначна забур’яненість може призвести до втрати 20% урожаю, якщо ж бур’янів на полі більше, то можна втратити і всі 50%.
• Підвищена чутливість до гербіцидів із діючими речовинами класу сульфанілсечовин та імідазолінів. Післядія таких препаратів на цукрові буряки проявляється навіть через 1—2 роки після їхнього застосування та є згубною для культури.
• «Непереносимість» у сівозміні картоплі: картопля провокує розвиток кореневих гнилей навіть тоді, коли вирощувалася на полі за 2—3 роки до цукрових буряків.
• Потреба у спеціальній «буряковій» техніці та висококласному обладнанні. Застаріле обладнання та техніка — це у даному випадку не економія, а прямі збитки, оскільки отримати рентабельний урожай навряд чи вдасться.

Мінуси досить вагомі, але якби вони переважали, то від вирощування цукрового буряка люди вже відмовилися б узагалі. Є й плюси, які й спонукають аграріїв займатися цією непростою, проте з усіх поглядів цікавою та корисною культурою.

А тепер про позитив вирощування цукрового буряку

Цукровий буряк — високопродуктивний та високорентабельний, він має великий попит на ринку та є високоліквідним продуктом. З агрономічного погляду він також має кілька вагомих переваг:

Є чудовим попередником для більшості культур. Як попередник може сприяти підвищенню урожайності наступної культури, наприклад, урожайність ячменю, вирощуваного після цукрового буряка, зростає приблизно на 30—40%.

• Порівняно з зерновими та овочевими культурами у 2—4 рази ефективніше використовує вологу.
• Може давати високий урожай за внесення мінімальних норм азотних добрив.

Окрім того, цукровий буряк засвоює вуглекислого газу та виділяє кисню у 4—5 разів більше, ніж 1 га змішаного лісу. Тобто ця культура має досить велике значення і з екологічного погляду.

Нейтралізація негативних факторів вирощування цукрового буряку

Взагалі усе сільське господарство в цілому — це виробництво високого ризику, тому однією проблемною культурою загартованого у боротьбі з погодою та природою агровиробника не налякати. Досвідчені агрономи знають, що будь-які ризики вирощування цукрових буряків можна звести до мінімуму правильно спланованою технологією:

Оптимальний вибір насіння з урахуванням адаптації до регіону вирощування та схожості.

• Планування сівозмін з урахуванням усіх «забаганок» культури.
• Якщо довгі сівозміни у господарстві не застосовуються як економічно недоцільні, слід застосовувати такі методи зменшення токсичного навантаження на ґрунти: внесення органіки, застосування мікродобрив та біопрепаратів, зокрема біофунгіцидів та ентомофагів. Біологічні методи захисту, твердять науковці, не лише підвищують урожайність, а й позитивно впливають на відсоток цукристості буряка.
• Сівба в оптимальні терміни з рівномірним закладенням насіння та рівномірним розподілом його у рядках. Важливо також розрахувати найкращу густоту стояння рослин.
• Зменшення ризику вітрової ерозії, від якої посіви цукрових буряків найбільше страждають на початкових етапах розвитку (до стадії змикання рядків): агротехнічні заходи зі зменшення пилуватості ріллі, наявність рослинних решток після збирання попередника, збереження вологи.
• Проведення заходів для прискореного розкладення рослинних решток після попередників. Найкращими попередниками для цукрових буряків є озима пшениця та жито, проте залишена на полі солома може стати джерелом патогенів. Тому потрібно добре подрібнювати (оптимально — довжина подрібненої соломи повинна становити 4—5 см) та рівномірно розподіляти цю солому полем. Також рекомендується вносити 9—10 кг азоту у діючій речовині на 1 т соломи для прискорення її розкладання.
• Застосування глибокої оранки як основний обробіток ґрунту для переміщення патогенів углиб орного шару, де вони становитимуть набагато меншу загрозу для культури.
• Інкрустація насіння перед висівом фунгіцидами та інсектицидами, оскільки сходи цукрового буряка дуже вразливі до шкідників та мікроорганізмів.
• Профілактика грибкових та бактеріальних хвороб. Найбільшої шкоди посівам буряка завдають кореневі та кагатні гнилі.
• Захист культури від головних шкідників: коренеїда, дротяника, ківсяків, довгоносика, бурякової мошки, тлі. Окрім інсектицидних протруювачів (експерти рекомендують препарати з діючими речовинами класу піретроїдів) слід також застосовувати інсектицидний захист посівів засобами на основі неонікотиноїдів.
• Своєчасний та ефективний контроль хвороб та бур’янів. Тут на засобах захисту економити не можна, адже економія на ЗЗР може обернутися втратою 40—50% усього урожаю. Щонайменше 8 тижнів після висіву поля цукрового буряка повинні залишатися чистими від бур’янів.
• Оптимальна система живлення з аналізом ґрунтів та створенням індивідуальної схеми внесення добрив. Окрім макроелементів бурякам потрібні також мікроелементи. Найбільш важливими серед них для культури є бор, цинк, марганець, магній та молібден.

Головні проблеми вирощування цукрових буряків полягають швидше не у самій культурі, а у нехтуванні сівозмінами, використанні несучасної техніки та неохочому впровадженні біоадаптивних технологій. Те господарство, яке підійде до виробництва цукрових буряків з урахуванням науково-технічних та біологічних факторів, буде у плюсі завжди, навіть у не дуже сприятливі роки.