Британські вчені розробили методику перетворення звичайного цукру і вуглекислоти з повітря в полікарбонати та інші види пластику, що дозволить в майбутньому відмовитися від вуглеводнів при їх виробництві.
«Чисельність населення Землі постійно зростає і разом з нею зростає і попит на пластик. Наш "поновлюваний" пластик — хороша альтернатива для полімерів, синтезованих з вуглеводнів. Вони дешеві і при цьому добре розкладаються мікробами, завдяки чому вони не будуть засмічувати океани і сушу, як це роблять їх нафтогазові «кузени», — пояснює Антуан Бушар (Antoine Buchard) з університету Бата (Великобританія).реклама
Сьогодні на звалища Землі щороку потрапляє приблизно 300 мільйонів тонн пластикового сміття, більша частина якого не розкладається грунтовими мікроорганізмами і залишається в майже незайманому вигляді протягом десятків і навіть сотень років. Багато частинок пластика потрапляють у води світового океану, де вони проникають в шлунки риб і птахів і часто стають причиною їх загибелі.
Бушар і його колеги по університету пропонують боротися з цією проблемою, використовуючи створені ними методики синтезу пластмас і полімерів, які застосовуються сьогодні для виготовлення посуду, компакт-дисків, лінз для окулярів і техніки, а також інших предметів побуту.
Їх методика синтезу дозволяє «склеювати» молекули найпростіших цукрів і вуглекислого газу і перетворювати їх в поодинокі ланки майбутніх полімерних молекул вже при кімнатній температурі, не застосовуючи для цього фосген та інші токсичні каталізатори, які сьогодні використовуються в промисловості при виробництві подібних речовин. Ці молекули, як показали подальші експерименти, можуть самі по собі склеюватись в довгі ланцюжки без участі каталізаторів або нагрівання розчину.
Ці полімери, так звані полікарбонати, добре розкладаються бактеріями і їх «вуглеводневі» версії вже сьогодні використовуються в медичній і харчовій промисловості для різних цілей. Використання простих цукрів і СО2 з повітря, в свою чергу, зробить їх більш доступними і дозволить використовувати подібні пластики в побуті і на виробництві в більш широких масштабах.
«Властивості цих пластиків можна гнучко змінювати, модифікуючи структуру їх молекул. Наприклад, ми можемо змусити клітини прилипати до нього, зробивши його молекули позитивно зарядженими. Це дозволить застосовувати структури з такої речовини для вирощування штучних тканин і органів, чим ми вже зараз зайнялися» , — робить висновок Джорджина Грегорі (Georgina Gregory), колега Бушара по університету.
За матеріалами: INVADERS
Представляем новый медицинский портал
© ООО "Агро Онлайн", 2025, support@agro-online.com | Оферта