Та виявилось, що унікального рецепту успіху просто не існує. Адже ми відвідали три унікальних господарства із зовсім різними підходами до господарювання. Але про все по порядку.
Господарство «Діброва і К», куди ми прибули разом із представниками наших партнерів ― компаній «Август Україна»,ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та«Агріматко-Україна», знаходиться в селі Мізяків Калинівського району. Коли ми захотіли поспілкуватися з головним агрономом, щоб вивідати всі його прийоми й технології, то виявилось, що це неможливо. Не тому, що агроном не захотів ділитися з нами секретами, а тому що секретів не було, як і самого агронома!
Виявляється, господарство площею у 1368 га з насінницьким напрямом виробництва може дозволити собі не мати агрономічної служби взагалі. Для нас це здавалось дивним, доки ситуацію не пояснив Дмитро Олегович Зулинський, який виконує обов’язки головного технолога в агрофірмі.
За його словами, технології вирощування тієї ж кукурудзи відпрацювали в США ще 40 років тому. Агровиробникам залишилось лише навчитися їх застосовувати. Тому все, що потрібно для успіху ― дотримуватись рекомендацій насіннєвих компаній, виробників добрив та ЗЗР. Не вважати себе розумнішим за професіоналів, котрі дають поради щодо технології вирощування, а просто прислухатись до їхніх рекомендацій.
Більшість технологічних операцій на полі плануються і здійснюються аутсорсинговими компаніями, зокрема компанією CareField. Технологію підживлення виробили на основі аналізу ґрунтів, проведеного зовнішньою компанією. Ця ж компанія і написала рекомендації щодо підживлення з урахуванням системи обробітку ґрунту та набору культур й запланованої врожайності. Розробку рекомендацій із посіву культур, як і сам посів, здійснює компанія-оригінатор насіння. Так само на зовнішні служби й сервіси перекладаються майже всі операції з догляду за посівами та збирання врожаю.
Цей підхід дозволяє скоротити до мінімуму парк техніки й не витрачати багато коштів на його придбання, утримання й оновлення. Використання готових рішень дозволяє щороку залучати найсучасніші технології та отримувати високі врожаї. Господарству лишається лише проконтролювати виконання робіт зовнішніми компаніями, для чого використовуються і системи супутникового спостереження за посівами, і безпілотні дрони.
Минулого року в «Діброва і К» намолотили в середньому 85 ц/га озимої пшениці, соняшника ― приблизно 35 ц/га, кукурудзи насіннєвої в качанах ―90 ц/га ― це близько 47 ц/га сухого зерна, що є дуже добрим результатом для насіннєвого посіву.
Саме з вирощування насіннєвої кукурудзи для компанії Монсанто стартував великий проект з організації зрошення на землях господарства.
«Встановили зрошувальне обладнання на площі 106 гектарів. Плануємо цей проект і надалі розширювати. На наступний рік ― друга черга зрошувальних систем, це приблизно ще 300 га. Загалом проект передбачає приблизно 800-846 га під зрошення. Порівняно з загальною площею господарства 1368 га розуміємо, що це доволі істотний шматок. Якщо знайдемо діалог із виробниками зрошувального обладнання інших конфігурацій ― не класичних, тобто не фронтальних і не радіальних, то, можливо, 90% площ господарства буде під зрошенням», ― розкриває плани Дмитро Зулінський.
Наявність вологи для цього регіону вже стала найважливішим лімітуючим фактором, говорить він. Наприклад, саме через посушливий клімат у господарстві вирішили відмовитись від такої культури, як озимий ріпак.
«Маємо ще близько 65 га ріпаку , але, мабуть, це останній рік, тому що вкрай важко вирощувати цю культуру в умовах невизначеної вологості восени під час посіву. Немає вологи тоді, коли потрібно, відповідно й немає сходів тоді, коли потрібно: сходить пізно або не перезимовує. Чи розвиток іде за яровим типом і немає тої врожайності, яку б хотілося мати. Тобто 4-5 т/га, на які можна розраховувати з цієї культури, ми не маємо», ― говорить головний технолог «Діброва і К».
Щоб побачити на власні очі результати такого підходу до вирощування культур, ми просимо показати нам посіви озимої пшениці. На наш подив, поле має дуже добрий вигляд, посіви рівномірні, без жодних ознак ярусності. Рослини перебувають переважно у фазі розвитку ВВСН 31―32.
На цьому полі посіяно сорт пшениці Балатон ― серед випробуваних у компанії сортів, за словами Дмитра Зулінського, він має найбільш стабільні та високі показники урожайності ― до 90 ц/га, тож займає найбільше площ. Конкуренти у випробуванні в цьому сезоні — це такі відомі сорти, як Кубус,, Скаген, Колоніа та інші.
«Під пшеницю з осені даємо 200 кг/га діамофоски, весною в загальному 100 кг/га сульфату амонію і 320 кг/га КАСу і ще плануємо, якщо буде доцільність, по колосу внести 100 кг/га селітри. В проміжках ― обприскування 10-15 кг/га карбамідом ― то я не рахую» ― розказує нам стратегію підживлення Дмитро Зулінський.
Гербіцидний захист доволі стандартний. Заплановано два внесення з метою знищення падалиці соняшника, з яких у першому використовується комбінація препаратів Балерина (0,4 л/га) та Альфа-стар (15 г/га), а в другому ― Деметра.
Також заплановано 3 фунгіцидних обробітки: перше внесення – Капало; друге – Абакус; третє – Колосаль (на деяких площах ― Осіріс Стар). Все дозування ― згідно із рекомендаціями виробників.
І обов’язково до кожного внесення додається інсектицид системної дії. Тут немає особливого значення назва препарату ― використовується будь-який на базі імідаклоприду і піретроїдів. Також застосовується регулятор росту ― буквально на днях рослини обробили хлормекват хлоридом у дозі 1,5 л/га.
Дати свою оцінку названій схемі захисту ми попросили представника компанії «Август-Україна» Юрія Янковського.
«Захист буде грати роль лише збереження потенціалу. А він тут закладений: пожива є, густота посіву є, всіх строків дотримано, залишається трохи ― зробити захист. Вирівняність чудова, нема строкатості на полях. Щодо системи захисту ви бачите проблему, через те, що попередник соняшник ― є падалиця. Тут вона в декілька хвиль буде сходити», ― загалом схвально відгукується про застосовану технологію представник компанії-виробника засобів захисту рослин.
На прикладі господарства «Діброва і К» ми побачили, що змінюються не лише технології вирощування культур, а й сама філософія сільського господарства. Чи залишиться в ньому місце для штатних агрономів? Над цим питанням ми роздумували дорогою до другого за сьогодні господарства.
У тому ж Калинівському районі ми потрапили до ТОВ «Калинівський Агрохім», заснованого в селі Байківка. Дане господарство входить до структури агрохолдингу «Кусто Агро», тож виробництво й структура площ мають певну специфіку.
На всіх 2460 га посівних площ цього року основними культурами буде соняшник, який вже посіяли на площі 556 га, та кукурудза, посів якої розпочався саме в цей день. Минулого ж року майже вся площа (90%) була зайнята озимою пшеницею, урожайність якої склала 77,6 ц/га.
Це особливість роботи в структурі багатьох великих агрохолдингів, коли поля обробляються масивами. Кожен масив відводиться повністю під 1―2 культури, що допомагає зменшити витрати на виробництво.
Але, виявляється, і тут є місце певній диференціації посівів. До прикладу, 10% полів у господарстві, а це близько 300 га, мають дуже низьку родючість та підвищену кислотність ґрунту. Це призводить до значного недобору врожаю основних культур на даній ділянці та змушує агронома шукати їм заміну серед культур нішевого напрямку.
Наприклад торік тут посіяли гібридне озиме жито селекції компанії KWS: гібриди Брезетто та Гуттіно. Результатом більш ніж задоволені, адже за мінімальних витрат на бідних ґрунтах отримали 45 ц/га зерна.
Цього ж року після жита заплановано провести посів льону-довгунця на насіння на площі 88 га. Це ще одна культура, яка не потребує високого рівня затрат і здатна родити на бідних ґрунтах.
«Ми провели оранку з осені і внесли на ті площі, де в нас сіялося жито, додатково 5 т/га вапнякового борошна ― так ми знизили кислотність, бо на тих полях трохи вона зависока. Висівати льон плануємо завтра 6-метровою зерновою сівалкою Пьотінгер TERRASEM. Міжряддя на даній сівалці 18,5 см. Норма висіву 60кг/га. Після цього жодних операцій на ньому аж до збирання не заплановано», ― розповідає нам особливості технології вирощування льону агроном господарства Віталій Бабенко.
Єдина хімічна обробка, яка буде проведена на посівах льону ― це гербіцидний захист. Проводиться він препаратом Гроділ Максі, коли основна культура перебуває щонайпізніше у фазі ялинки.
За словами агронома, вирощують льон-довгунець у господарстві «Калинівський Агрохім» виключно заради насіння, яке потім використовується холдингом «Кусто Агро». Переробка костри, на жаль, поки що не ведеться.
В подальшому на цій площі, де ґрунт відрізняється низькою родючістю, господарство планує організувати спеціальну сівозміну для вирощування культур, які приносять хоч і не дуже значну віддачу, але потребують мінімальних витрат.
І ось вже наприкінці дня ми потрапили до третього запланованого господарства ― агрохолдингу ПРАТ «Зернопродукт МХП». Зустрілись із представниками компанії на полях поблизу Ладижина, де саме на той час проводили сівбу кукурудзи. Загалом же в структурі агрохолдингу перебуває 90 тис. га посівних площ та кілька десятків тваринницьких ферм різного напрямку, де лише дійних корів утримується близько 5 000 голів.
Для потреб тваринництва з усієї площі полів у середньому щороку виділяється 3-4 тис. га під кормовий клин. Переважно це кукурудза на силос та багаторічні трави. Ставили експерименти з вирощуванням на силос сорго, але поїдання такого корму виявилось гіршим, тому від нього відмовились.
Серед інших культур найбільші площі займають:
кукурудза ― 35 тис. га;
соняшник ― 16 тис. га;
соя ― в межах 10 тис. га;
ріпак ― 5-6 тис;
цукровий буряк ― 900 га.
Також є кілька нішевих та соціальних проектів, спрямованих на підвищення зайнятості місцевого сільського населення. Це, наприклад, вирощування цукрової кукурудзи для консервації, гарбузів, овочів тощо.
Великий обсяг земельного банку не призвів до інертності технологій вирощування та зниження показників продуктивності посівів.
«У нас є поля, які мають рекордну для України врожайність кукурудзи ― 150-160 ц/га, тобто на круг ми торік мали вперше за всю історію 100 ц/га в сухому зерні кукурудзи. Врожайність соняшника і ріпаку маємо в межах 40 ц/га, що також досить гарний показник для України, враховуючи площі ― це не фермерські 100 га, а це десятки тисяч га. Урожайність пшениці ― в межах 70-80 ц/га. Є окремі поля, де й 90, і 100 ц/га», ― хвалиться директор господарства Володимир Володимирович Онука.
Допомагає отримувати високих результатів якісна селекція та використання сучасних сортів, розповідає він. На жаль, на 90% в господарствах використовується насіння іноземної селекції. Лише по озимій пшениці частка вітчизняних сортів складає до 50%.
Важлива роль відводиться також технологіям, які дозволяють збільшити накопичення й використання вологи. Це, наприклад, ранні посіви, глибоке рихлення на понад 40 см, яке проводиться кожних 3 роки.
Наступна складова успіху, на якій акцентував увагу Володимир Онука, ― потужна й високоефективна техніка в достатній кількості. Кожен підрозділ агрохолдингу на 100% забезпечений технікою для виконання основних операцій. Це, зокрема, гусеничні трактори Caterpillar потужністю 650 сил, які використовуються для основного обробітку ґрунту. Є також трактори Case IH, викуплені свого часу в іншого підприємства.
Зараз відбувається оновлення парку техніки і придбано 19 нових колісних тракторів Fendt 936. Колеса дозволяють розширити перелік операцій, для яких використовується техніка. Всього ж тракторів цієї марки ― понад 100 одиниць.
Планується подальша закупка тракторів Fendt, оскільки вони показали себе найкраще в багатьох випробуваннях разом з іншими марками техніки.
Зокрема отримали цього року й один Fendt 1000-ї серії, який компанія передала в «Зернопродукт МХП» на випробування.
«Він у нас увесь час в роботі. Наше завдання — цей трактор «вбити». Дати йому максимум для того, щоб усі агрегати й вузли виявили себе в максимально напружених екстремальних умовах. Вони, звичайно, роблять якісь там технічні проектні зміни і якраз на наших площах, у наших умовах це можливо. Ми даємо можливість трактор завантажити на 2000 мотогодин на рік і навіть більше. А в Німеччині треба їздити по усій країні та сотні фермерських господарств обслужити, щоб стільки напрацювати», ― розповідає Володимир Онука.
Надзвичайно важливою вважає директор агрохолдингу роботу рядового агронома та творчий підхід до реалізації завдань.
«Як на мене, агрономічна робота — жива робота. Ми даємо людям право на експерименти і право на помилку. Хтось хоче жорсткого виконання технічної операції. Я вважаю, що тут повинен бути баланс і ми не мусимо робити з агронома робота. Є речі, які безумовно потрібно робити, а є речі, коли треба провести якийсь експеримент і допустити якийсь ризик, а інакше у нас не буде прогресу. Ми упремося в рамки, за які просто не зможемо вийти. Я не схвалюю помилок навмисно зроблених, на зло. Але якщо людина робила, бо хотіла щось спробувати і щось їй не вдалося, то це будь ласка: позитивний чи негативний результат, але це був експеримент», ― викладає своє бачення роботи агронома Володимир Онука, який і сам багато років пропрацював в агросекторі та знайомий на власному досвіді з усіма нюансами роботи.
Є, звичайно, ситуації, коли треба переходити до безпосереднього керівництва і втручатись у роботу агрономів, коли виникає нестандартна ситуація і треба брати на себе відповідальність за ризик та прийняття складних рішень. Так було, наприклад, минулої осені, оскільки через засуху було тяжко вирішити, коли починати сіяти озимий ріпак.
Умови останніх років дійсно є дуже нетиповими, підтверджує заступник директора з виробництва й, водночас, головний агроном господарства Віктор Чорний.
«Для мене ця весна 34-та. Але якщо дивитися за погодними умовами та за тим, в яких умовах ми сьогодні працюємо, то вона як перша, тому що дуже складна. Складна з якої причини: справжня весна за останні роки. Чому ми її так сприйняли ― останні років п’ять чи шість весни не було. Зима переходила в літо. Ми вже звикли працювати в тих екстремальних умовах. Сьогодні умови змінились. Можна сказати, не надрання, але рання весна, ще й дуже затяжна і з такими катаклізмами», ― розповідає він.
Але, на думку агронома, такі нетипові умови й тривалі заморозки не вплинуть на загальний урожай, а, навпаки, можуть стимулювати рослини віддати всі сили на урожай.
«Кожна рослина, як людина в стресовій ситуації, вона розуміє, що може загинути. Вона віддає всі сили, щоб сформувати і дати потомство, сильне здорове потомство. Тому відбувається зараз на ріпаку додаткове стеблування, навіть нижче кореневої шийки утворилися додаткові стебла. І, думаю, що за рахунок додаткового стеблування сьогодні виникає природна рістрегуляція. Так і ми присаджуємо ріпак. Тому, що даємо йому стреси, що б він не ріс вгору а намагався гілкуватись», ― викладає Віктор Чорний своє бачення ситуації.
Головне ж, на думку агронома, не підходити до поля як до джерела доходів, а по-справжньому любити рослини, доглядати й няньчитись із ними, як з дітьми. Не можна виділяти в структурі посівів якісь культури, які дають більшу віддачу чи користуються кращим попитом. Всім однаково слід приділяти увагу, давати відповідне живлення та допомогу в подоланні стресів. Тоді й результат буде, і робота приноситиме задоволення.
Що ж, Вінницька область позаду, а нас чекає Одещина! А звіт по господарствам Одеської області чекайте вже скоро на SuperAgronom.com
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.
© ООО "Агро Онлайн", 2025, support@agro-online.com | Оферта